Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA EN 

Віртуальні виставки

"Поетичний світ Людмили Кудрявської"

2018-09-11
(до 75-річчя від дня народження поетеси)

Людмила Борисівна Кудрявська разом зі своїм братом-близнюком народилася в сім'ї воєннослужбовця під час Другої Світової війни 12 вересня 1943 року в Краснодарі. Батьки вчителі дуже любили літературу, а батько, Борис Борисович Кудрявський, сам писав вірші. Тому не випадково дітям дали пушкінські імена – Руслан і Людмила. У 1945 році родина Кудрявских з міста Саки переїхала в Хуст. Тут Людмила Борисівна закінчила дитячу музичну школу, тут же у вісім років вона написала перший вірш.
Але попереду був переїзд в Мукачево і перша юнацька публікація в міській газеті "Прапор перемоги". У Мукачево сім'я Кудрявских приїхала в 1956 році. Тут же майбутня поетеса поступила вчитися в сьомий клас середньої школи номер один ім. О. С. Пушкіна.

“Соколиний поет: Василь Вароді”

2018-07-03
до 75-річчя від дня народження

Ми всі – з вогню, із трепету, з боління,
Одне над нами сонце й небеса,
В одній землі одне у нас коріння,
Одна на всіх нев’януча краса.
Василь Вароді

Василь Іванович Вароді народився 3 липня 1943 року у селищі Королево Виноградівського району Закарпатської області. За освітою Василь Вароді український філолог. У 1976 році закінчив Ужгородський університет.

 

Українська художня література: сучасні тенденції

2018-05-07
«Сила літератури полягає у її непередбачуваності…
Всі одкровення у літературі є несподіваними.
Доволі часто вони зовсім не збігаються з нашими очікуваннями.»
Тарас Прохасько
 
Сучасна українська література побудована на фундаменті вікових традицій і водночас - це якісно новий продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється в спробі письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні українські письменники намагаються подолати «провінційність», «окремішність» нашої літератури. Література піднімає дуже важливі проблеми - про пам'ять, про те, як минуле пов'язане з сьогоденням, а також про самоідентифікацію суспільства і людей в ньому. У літературі почали з’являтись нові теми, зрештою змінився і підхід до слова.
 

 

Європейський дім

2018-05-04
до Дня Європи

Днем народження Європейського Союзу вважається 9 травня (в Україні – у третю суботу цього місяця). Саме у цей день 67 років тому міністр закордонних справ Франції Робер Шуман представив усьому світові своє бачення майбутнього єдиної Європи – ключ до миру та добробуту на континенті у той час, коли люди ще не відійшли від травм минулої війни, а Європа вже стояла на порозі третьої світової війни.

 

“Відомий та невідомий Духнович”

2018-04-24
до 215-річчя від дня народження громадсько-політичного, культурно-релігійного діяча, літератора, педагога, філософа, фольклориста Олександра Духновича

Самі здорові співайте,
А на батька пам’ятайте.
(О. Духнович Послідняя моя піснь)

Олександр Васильович Духнович народився 24 квітня 1803 р. в с. Тополі, Гуменського округу на Пряшівщині (тепер Чехословаччина) в родині священика. Початкову освіту одержав дома. У 1813 р. О. Духновича відвезли до Ужгорода для завершення початкової освіти та вступу до гімназії. У 1816 р. помер батько, мати з шістьма дітьми залишилась без засобів до існування, і найстарший, Олександр, всупереч великому бажанню студіювати землемірство, змушений був вступити до духовної семінарії в Ужгороді (1823).
Після закінчення семінарії О. Духновича призначили службовцем єпархіальної концелярії у Пряшеві. Не витерпівши жорстокої експлуатації єпархіального начальства і нужденного животіння, О. Духнович 1830 р. втік до Ужгорода. Але пряшівський епіскоп перешкодив йому влаштуватися на посаді, і О. Духнович став домашнім учителем ужгородського урядовця.

Антон Шепа - майстер монументального живопису

2018-04-16
до 90-річчя від дня народження художника Антона Шепи
      Народився  17 квітня 1928 року в с. Підгоряни Мукачівського району Закарпатської області.
1954-го року закінчив Львівський Державний інститут прикладного і декоративного мистецтва, де він навчався на факультеті монументального живопису. Вчителями з фаху були Йосип Бокшай та Роман Сельський. Своїм духовним вчителем і наставником Антон Шепа вважає Адальберта Ерделі. З 1960-го – член Національної спілки художників України.
До 1972 року Антон Шепа жив і працював в Ужгороді, де викладав в Ужгородському училищі прикладного мистецтва впродовж 7 років (1954-1961). 
1972-го Антон Шепа переїздить до Києва. З 1957 р. бере участь практично в усіх республіканських та в більшості всесоюзних художніх виставок. Його роботи демонструвалися в Астрії, Білорусії, на Кіпрі, в Чехії, Словаччині, Угорщині, Японії.     Твори майстра прикрашають експозиції музеїв та колекцій. 
     Антон Шепа - талановитий педагог і наставник, що виховав цілу плеяду яскравих художників. Його вирізняє щира образність, розкута манера письма, смілива і емоційна палітра, гармонійне поєднання реалістичної, декоративної та абстрактної стилістики. Активний експериментатор з кольором, формою і сюжетом, влучно прозваний "закарпатським Ван Гогом". Із монументальних робіт які уціліли є розписи в церкві монастиря с. Імстичево(1996р.), будинку культури с. Петрово та одне з приміщень в замку «Паланок» м. Мукачево (1998 р.). 
Помер художник у 2014 році. Заслужений художник України(2008 р.)
 

"Коли закарпатець – це стан душі"

2018-03-01
до 80-річчя від дня народження художника Івана Ілька
 
Ілько Іван Іванович - народився 4 березня у с. Дулове Тячівського району. У 1957 закінчив відділення декоративного розпису Ужгородського училища прикладного мистецтва. Педагоги – Й. Бокшай, А. Ерделі, Ф. Манайло. Від 1968 року – член Національної спілки художників України. Від 1994 року – заслужений художник України. У творчості Івана Ілька простежується захоплення рідною землею та культурою свого народу. Краса Карпат та тепло душі закарпатського селянина, які вабили в рідні місця Адальберта Ерделі, Йосипа Бокшая, Федора Манайла, стали змістом полотен художника.  
Іван Ілько – майстер, який тонко відчуває психологію краю і краян, який відтворює на своїх полотнах не поверхово красоту, а глибину, з елементами алегоризму і внутрішньої напруги, а в ній криються переживання художника. Синівська любов до рідного краю дає можливість народжуватися творчим роботам з суто “Ільківськім” баченням і відчуттям Закарпаття у всій своїй неповторності.

"Із пензлем по життю"

2018-02-22
до 60-річчя від дня народження художника Бориса Кузьми
 
Кузьма Борис Іванович – народився 22 лютого 1958 року у селі Нове Давидково Мукачівського району Закарпатської області. У 1980 році закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного університету. Член Національної спілки художників України з 1995 року. Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі в галузі образотворчого мистецтва.  Заслужений художник України (2004). 
 
Графіка Бриса Кузьми – це, мабуть, уся його біографія. У ній віддзеркалюються головні пристасті життя – архітектура, живопис і власне рисування, штрихування, друкування, наведення ліній. Перша персональна виставка художника відбулася у 1984 році в Ужгороді, а саме у кафе "Форум", яке свого часу було своєрідним клубом "творчої молоді". Саме з цього моменту розпочався рух Бориса Кузьми у конкретному напрямку – художньому. У 1995 році пан Борис став членом Національної спілки худодників України, а у 1999 році його обрали головою Закарпатської організації Національної спілки художників України. 
 

Магічне світло імені

2018-02-22
до 90-річчя від дня народження мовознавця Павла Чучки

Павло Павлович Чучка народився 22 лютого 1928 року в селі Баранинці Ужгородського району Закарпатської області. Початкову освіту здобув у рідному селі, а середню — в Ужгородській реальній гімназії та в Ужгородській СШ № 1. 1952 року закінчив Ужгородський університет.
Один рік учителював у середній школі. Потім навчався в аспірантурі Київського університету.
Кандидатську дисертацію “Українські говірки околиці Ужгорода” захистив 1959 року, а докторську “Антропонімія Закарпаття” — 1970 року. Обидві дисертації захистив у Києві.

 

"Імпресія життя та творчості Еміліана Грабовського"

2017-11-17
до 125-річчя від дня народження художника

Грабовський Еміліан (1892 – 1955) -  живописець, графік. Член Національної спілки художників України.  

Еміліан Грабовський підтримав творчі плани Ерделі й Бокшая і належить до перших провідників нового мистецтва в краї. Його головним художнім інтересом була природа рідного краю, яку він послідовно розробляв у найкращих традиціях реалізму з великою ретельністю і дотриманням правдивості зображення. Художник знайшов своє звучання, можливо не таке барвисте й темпераментне порівняно з творами Ерделі й Бокшая, однак витончено ліричне й довірливо щире. Особливістю його таланту стало досконале володіння олівцем, вміння штрихами вивести тональні співвідношення. Він був єдиним на той час майстром графічного пейзажу.

Еміліан Грабовський, син польського інженера-землеміра, учасника антиросійського повстання 1863 – 1864 років, народився 20 листопада 1892 року в Ужгороді. Грабовський їде на навчання до Будапешта того ж року, що й Ерделі – 1911. Спочатку вчиться в училищі прикладного мистецтва, потім – у Вищій школі образотворчого мистецтва. Кінець 1918 року проводить на творчій базі в Нодьбані (нині Бая-Маре, Румунія). На зламі 1910-х і 1920-х років молодий митець створює багато чудових рисунків і робіт олією. Бере участь у виставці в Кошицях 1921 року. На жаль, через постійні нестатки скромний і невибагливий за характером художник вимушений був у 1926 році покинути Закарпаття і тринадцять років працювати в Будапешті, здебільшого художником-реставратором. Після повернення в Ужгород 1939 року розпочався новий етап його творчості. Грабовський стоїть на тих самих позиціях реалістичного живопису і так само працює у пейзажному жанрі, бере участь у виставках.

Помер Еміліан Грабовський в Ужгороді 20 жовтня 1955 року, переживши на місяць свого друга Адальберта Ерделі.  

Велике бачиться здалеку

2017-10-30
до 95-річчя від дня народження професора Василя Маркуся

Василь Васильович Маркусь (27 грудня 1922, с. Бедевля, Закарпаття — 15 жовтня 2012, Чикаго, США) — український науковець, публіцист, журналіст, пластовий і громадський діяч української діаспори в США. За фахом — юрист і політолог. Викладав політичні науки в університеті ім. Лойоли (Чикаго), дійсний член Національної академії наук України. Чоловік Дарії Маркусь. Член редколегії 11-томної «Енциклопедії українознавства», головний редактор 7-томної «Енциклопедії української діяспори».

Збирач і сіяч карпатського мелосу

2017-10-22
до 105-річчя від дня народження музикознавця, фольклориста, заслуженого діяча мистецтв України Дезидерія Євгеновича Задора
 
З  плином часу приходить чітке розуміння особливої ролі творчої постаті Дезидерія Євгеновича Задора у розвитку професійної музичної культури Закарпаття та України. Д. Задор – визначний музичний діяч, концертний піаніст і видатний композитор, талановитий педагог і відомий фольклорист. Разом із Іштваном Мартоном заснував закарпатську професійну композиторську школу. Д.Є.Задор залишив творчу спадщину, яка вивчається і надихає наступні покоління музикантів. 
У середині ХХ століття Д.Задор був найфаховішим музикантом краю. Він – перший закарпатець з аспірантською музичною освітою, піаніст європейської величини, продовжувач багатих традицій органної і хорової школи Закарпаття, один із перших професійних композиторів краю, провідний музикознавець-фольклорист і композитор «Подкарпатского Общества наук». Він народився 20 жовтня 1912 року в Ужгороді. Початкове музичне виховання Дезидерій Задор отримав від своїх музично-освічених батьків. Закінчивши угорську народну школу (1919-1924), навчання продовжував у реальній гімназії. Після закінчення реальної гімназії восени 1932 р. Д.Задор поступив до Празької консерваторії по класу фортепіано, яку закінчив у червні 1936 р. З великим успіхом у стислий термін – Д.Задор на «відмінно» закінчує одразу три факультети Празької консерваторії – фортепіанний, органний, диригентсько-хоровий, і його призвіще викарбуване на консерваторській дошці кращих випускників.
В 1937 році на міжнародному радіоконкурсі ім. Ф.Шопена Д.Задор серед 67 претендентів виборює почесне ІІ місце і звання лауреата, як піаніст успішно виступає в різних містах. 
Дезидерій продовжує вивчати місцевий фольклор та популяризує його композиторською творчістю, листується з Б.Бартоком. Утверджуючи розвиток місцевого виконавства, Дезидерій Євгенович багато концертує як піаніст і неодноразово виступає у престижних програмах Будапештської музичної академії, Будапештського та Кошицького радіо, диригує хором жіночої учительської семінарії, успішно виступає в дуетах.
У 1946 році в Закарпатті було відкрито Ужгородське музичне училище – перший професійний музичний заклад в області. Першим директором училища був призначений Дезидерій Євгенович Задор (1912-1985) – фундатор практично усіх основних напрямів професійного музичного мистецтва повоєнного Закарпаття. 
У 1946 році Д. Задора приймають до Спілки композиторів УРСР. Це зобов'язувало до активізації композиторської діяльності. На жаль, в цей час йому довелося повністю припинити фольклористичну діяльність. Однак, все рівно у 1949 році за недоліки ідеологічної роботи (тобто за захоплення музикою європейських композиторів!) Дезидерія Євгеновича знімають з поста директора училища. А з «хрущовською відлигою» у 1953 році призначають керівником Закарпатського народного хору, а вже у 1954 році художнім керівником Закарпатської філармонії.
На Закарпатті Д.Задор інтенсивно працював і творив до 1963 року, і практично в кожному напрямку музичного мистецтва Закарпаття залишив глибокий слід. Останній період його життя (1963-1985) був пов'язаний зі Львовом, де паралельно на двох кафедрах: спеціального фортепіано та композиції Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка, у Львівському відділенні Спілки композиторів СРСР його дуже поважали, любили, він мав численних учнів і шанувальників. Але творчих зв'язків з Закарпаттям Д.Задор не переривав, при найменшій можливості зустрічався і спілкувався з музикантами Закарпаття, давав поради, підтримував, надихав.
Композитор писав багато, у різних жанрах, загальна кількість творів перевищує 300.  Серед визначних творів Д.Задора – Концерт для фортепіано з оркестром, Концерт для цимбал з оркестром, кантата «Карпати» на сл. Ю. Гойди для солістів, мішаного хору та симфонічного оркестру, фантазія «Тиса» для оркестру народних інструментів, симфонічна поема «Верховина», «Біля колиски» для мецо-сопрано, баритону і струнного оркестру, сюїта «Полонинські картинки» в 4-х ч. для струнного тріо, фантазія «Карпатська веселка» для фортепіано і камерного оркестру, фортепіанна соната, численні майстерні обробки закарпатських народних пісень для голосу з супроводом та різних складів хорів. 
В останні роки життя прийшло визнання і нагороди. Д.Задору було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України (1972), обрано у члени правління Львівської обласної організації СКУ, а з 1980 р. – у члени правління СКУ, нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора, «Пошани».
Помер Дезидерій Євгенович 16 вересня 1985 року. По його останній волі похований на рідній землі в Ужгороді, на Кальварії.

Останній могікан - Д-р Вікентій Шандор

2017-10-10
(до 110-річчя від дня народження)

Окупанти подавали історію нашого народу невірно, 
подібно як і в інших українських землях, з очевидною метою викреслити його
український національний організм з історії та затерти в ньому свідомість
його власного історичного минулого.
Тільки завдяки великій життєвій силі, релігії та плеканню своїх традицій зберіг
наш нарід на всіх українських землях національний характер
та відчуття своєї соборно-державної приналежності.

Вікентій Шандор

Вікентій Шандор визначний представник уряду Карпатської України, відомий культурно-громадський діяч серед української діаспори США. Вікентій Шандор народився 12 жовтня 1907 року в с. Баранинці біля Ужгорода в родині Івана Шандора та Марії Петрус.
Перші дванадцять років життя В. Шандора припали на час жорсткої мадяризації, однак він був вихований на традиціях і вірі предків, материнській мові, історичній пам’яті, які оберігали в сім’ї Шандорів.
Після навчання у початковій і горожанській школах юнак у 1923 році поступив в Ужгородську торговельну академію, що згодом була перенесена в Мукачево, яку закінчив 1927 року. Навчання в академії стало дуже важливим етапом у формуванні його національної свідомості.

 

Музичний світ Євгена Станковича

2017-09-14
до 75-річчя від дня народження композитора

Я не боюсь того, що мені скажуть інші. Боятися треба того, що сам собі говориш… Є. Станкович

Роль і місце Євгена Федоровича Станковича в історії української музичної культури добре усвідомлені у вітчизняному музикознавстві. Видатний композитор, музично-громадський діяч, професор, академік Національної академії мистецтв України, лауреат численних вітчизняних і міжнародних премій і нагород, народний артист України, Герой України – усі ці характеристики і звання набувають особливої ваги, коли поряд з ними – ім’я Євгена Станковича. 

 

Вишиванка – генетичний код нації

2017-05-15
до Всесвітнього дня вишиванки

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба.

Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Д. Павличко

 

У розмаїтті українського декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості. Колись за кількістю й довершеністю вишитих рушників, сорочок, скатерок, які дівчина підготувала до свого весілля, судили про її працелюбність.

 

Новини

2024-11-18

20 листопада всіх поціновувачів творчості Марії Матіос запрошуємо на літературний вечір з нагоди ювілею авторки. Початок вечора о 1600 год.

2024-11-18
Шановні користувачі! Запрошуємо вас на лекцію „Від Революції гідності до Країни гідності” до Дня Гідності та Свободи , яка відбудеться 21 листопада о 17.00. Лектор - Юрій Офіцинський. Вхід вільний!
2024-11-18

Шановні користувачі, для вас нові надходження літератури до Відділу зберігання бібліотечних фондів.

2024-11-18

Шановні користувачі, для вас нові надходження до Відділу художньої літератури.

 
footer-logo

"Фокстрот", ліхтар, колись була аптека...
Аж раптом - дві сосни. Бібліотека.

Відділ документів іноземними мовами:

Пн.-Пт.-з 09-19 год Нд.- з 10 до 17 год.
Вихідний день субота. Останній вівторок кожного місяця - санітарний день