Ярослав Володимирович (роки правління 1015-1054) – видатний державний діяч, Великий князь Київської Русі та відомий воєначальник. Завдяки багатьом реформам та досягненням, які мали колосальний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Ярослав Мудрий.

Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько – майбутній хреститель Русі князь Володимир Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році батько поставив його правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого правителя.

На Новгородському престолі Ярослав втримувався спокійно, незважаючи на войовничий та волелюбний характер жителів міста і сусідніх племен. У 1014 році князь не захотів віддавати данину у розмірі 2 000 гривень до Києва. За це батько наступного літа хотів піти на нього війною, але несподівано помер.

Дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти київський престол для себе. У листопаді 1015 дружина правителя Новгорода зустрілась з військом київського князя Ярополка неподалік міста Любеч і перемогла його. Ярослав ввійшов у столицю Русі, але менше ніж через рік мусив звідти втікати – Ярополк підійшов до города з армією свого тестя – короля Польщі Болеслава Хороброго. Отримавши підтримку в Новгороді, Ярослав розбив брата на території нинішньої Київської області і отримав владу майже над усією Руссю, за виключенням Тмутаракані, де правив його брат Мстислав.

Князь зменшив вплив варягів на справи Русі. Він почав брати людей на керівні посади з полян та інших племен, що населяли державу. У 1023 році брат Ярослава Мстислав пішов походом на Київ і навіть розбив військо брата, але княжити не захотів. У 1026 родичі домовилися і поділили Русь на 2 частини. Чернігівщина та землі по лівому березі Дніпра відійшли Тмутараканському князю. Остаточне об’єднання Русі відбулося тільки після його смерті у 1036 році.

***

63.3(4УКР)4 Д 85 Духопельников, Володимир Михайлович. Ярослав Мудрий / В. М. Духопельников. – Х. : Час читати, 2016. – 128 с. Князь Ярослав продовжив головну справу життя свого батька, Володимира Великого, – «збирання» давньоруських земель. Він відновив єдність Київської Русі, зміцнив державний апарат, заклав основи судової системи та провів культурні перетворення. Саме при ньому остаточно утвердилося християнство на руських землях, інтенсивно розвивалася освіта й книжність, здійснювалася грандіозна розбудова Києва як столичного міста. Київська Русь стала найбільшою державою Європи. Все це дає історикам підставу стверджувати, що час правління Ярослава, прозваного Мудрим (1019–1054), – це час найвищого розквіту Київської Русі.

63.3(4УКР)4 Т 52 Толочко, Петро Петрович. Ярослав Мудрий / П. П. Толочко. – К. : Вид. Дім Альтернативи, 2002. – 272 с. : іл. – (Особистість і доба).  Серед провідних державних діячів Київської Русі одним із найвизначніших був Ярослав Мудрий. Митрополит Іларіон у знаменитому «Слові про закон і благодать» називає його «великим» і «благовірним» каганом. «Повість минулих літ» величає Ярослава «самовладцем», а Радзивілівський літопис –«самодержцем землі Руської». У західноєвропейських хроністів Ярослав «rex Rugorum» (король Русі). На фресці Софії Київської великий київський князь зоб- ражений у розкішному царському одязі, оздоблено- му візантійськими геральдичними орлами, а його голову вінчає царська корона (стемма). Книжка написана на багатому документальному матеріалі й присвячена життю та діяльності видатного будівничого Київської Русі князя Ярослава Мудрого.

94(477) Ф 32 Федака, Сергій Дмитрович. Історія України. Т. 5 : Київська Русь і Великий степ / С. Д. Федака. – Ужгород : Timpani, 2021. – 232 с. – (Літописна історія ; Серія 2).  П'ятий том (він же перший том другої серії) присвячено відносно єдиній Київській Русі (860–1132), якою керувало дев'ять поколінь князів, а творило її дев'ять поколінь їхніх підданих, майже невпізнанно змінюючись від генерації до генерації. Портрети князів досить відмінні від звичних хрестоматійно-підручникових образів, оскільки оперті безпосередньо на джерела –вітчизняні і зарубіжні, археологічні і фольклорні. Русь постає як принципово інше, ніж сучасна Україна, суспільство, проте схожа до нас багатьма окремими деталями. Належну увагу звернуто і на сучасні українські терени, що не входили до Русі, але тяжіли до неї – Степ, Закарпаття, Крим.

63.3(2Ук)4 П 42 Повість врем’яних літ : літопис (за Іпатським списком) / пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременко. – К. : Рад. письменник, 1990. – 558 с.  Кожен, хто цікавиться національною історією і тисячолітньою традицією її передачі і відтворення у слові, знає наш найдавніший літопис «Повість врем’яних літ», що створювався в XI–поч. XII століття Нестором та іншими літописцями. Проте Несторів літопис за Іпатським списком, який, на відміну від Лаврентіївського списку, має виразне українське походження, на Україні жодного разу не видавався, а в Росії – востаннє 1871 року. У цьому виданні читач має змогу одночасно одержати, оригінальний текст Іпатського списку і переклад сучасною мовою, також зроблено спробу вперше відтворити епічні оповідання літопису як віршований український епос періоду Київської Русі.

27(477)"09/12" К 63 Комарницький, Андрій. Святині Княжої України = Sacred relics of princely Ukraine : [альбом] / А. Комарницький, Б. Зятик ; пер. на англ. В. Лужняк. – Л. : Свічадо, 2019. – 208 с. : кольор. іл. – Текст укр., англ. мовами. Українська культура має у спадщині багато сакральних реліквій та святинь періоду Київської Руси. Проте під час окупації держав-агресорів з території України було вивезено чимало цінних святинь, реліквій, переписано давні літописи. Автори, відходячи від хибних стереотипів, зібрали та описали долю пам’яток києво-руського періоду від їхнього створення до сьогоднішнього місця знаходження, подали опис святинь та їхнє мистецьке та духовне значення в українській культурі.

63.3(4УКР) В 42 Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. : короткі біогр. нариси, іст. та худ. портр. / В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин [та ін.]. – К. : Вища школа, 2002. – 359 с. : іл. Наведено біографічні відомості, стисло висвітлено суспільно-політичні погляди та роль і місце кожної особи в історичному розвитку України. Вміщено короткі історичні портрети громадських, політичних і культурних діячів України, починаючи від виникнення Київської Русі й до кінця ХІХ ст.

94(477) С 47 Сліпушко, Оксана Миколаївна. Таємниці володарів Русі (від Олега до Володимира Мономаха) / О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2003. – 191 с. : іл.  У людському житті є дві найсильніші пристрасті, котрі характеризують особистість, – влада і любов. У цій літературно-історичній книзі погляд автора на володарів Русі через призму категорій влади і любові. Про володарів Русі, про правду і міфи, що огортають їхні постаті, шукайте у цій книзі…

85.103(4УКР)4 К 59 Козак, Назар Богданович. Образ і влада. Княжі портрети у мистецтві Київської Русі ХІ ст. / Н. Б. Козак ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Ліга-Прес, 2007. – 156 с. : іл. Це дослідження присвячено княжим портретам у мистецтві Київської Русі ХІ ст. – композиціям, що містять зображення представників династії Рюриковичів. Мета дослідження – виявити можливі варіанти інтерпретації змісту цих композицій на основі мотивів та контексту їхнього створення. Тобто з'ясувати: якими могли бути задуми їхніх творців та розуміння їхніх сучасників.

63.3(4УКР) Б 87 Брайчевський, Михайло Юліанович. Твори. Т. 1 : Суспільно-політичні рухи в Київській Русі. Історична думка в Київській Русі : [монографія] / М. Ю. Брайчевський ; упоряд., авт. передм., наук. ред. Ю. Кухарчук. – К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2004. –720 с.  До першого тому видання творів відомого українського історика, мислителя і громадського діяча Михайла Брайчевського увійшли два монографічних дослідження з історії Київської Русі. У монографії “Суспільно-політичні рухи в Київській Русі” аналізується хід розвитку суспільних процесів і ключових подій усього давньоруського етапу української історії (IX–перша пол. XIII ст.). Автор має власне бачення тих причин, які призвели могутню державу спочатку до усобиць і феодального роздрібнення, а потім і до трагічної загибелі внаслідок монголо-татарської навали. Студія монографічного характеру “Історична думка в Київській Русі” відтворює за наявними писемними джерелами світоглядні уявлення і філософські погляди давньоруських мислителів.

63.3(4УКР) І-49 Ілюстрована енциклопедія історії України : в 3 т. Т. 1 : (від найдавнішого часу до кінця 18 ст.) / авт. тексу О. Кучерук ; іл. : Л. Голембовська, О. Кучерук, С. Голембовська, С. Білостоцький. – Доп. і перероб. вид. – К. : Спалах, 2004. – 216 с. : кольор. іл. В енциклопедії подано короткі характеристики видатних діячів минулого, розглянуто значну кількість подій, явищ, пам'яток літератури, історії та культури, починаючи з давніх-давен і до кінця 18 ст. Краще осягнути багатовікову історію нашої держави допоможуть численні ілюстрації, карти, схеми. Призначена школярам старших класів, абітурієнтам, студентам вузів і технікумів, а також широкому загалу читачів, які бажають поглибити свої знання.

84(4УКР)6 К75 Кочерга, Іван Антонович. Вибрані твори / І. А. Кочерга ; передм. О. Бондарєва. – К. : Сакцент Плюс, 2005. – 480 с.  До книги талановитого українського драматурга Івана Кочерги увійшли найбільш відомі твори письменника, які перекладено різними мовами світу, зокрема історична драма «Ярослав Мудрий».

***

Інтернет ресурси:

Ярослав Мудрий : матеріал з Вікіпедії-вільної енциклопедії

50 цікавих фактів про Ярослава Мудрого

"Ярослав Мудрий" знову в Національній опері

Ярослав Мудрий - князь, який зробив Київську Русь великою державою

Ярослав Мудрий і його епоха

Підготувала Віталія Кодриш