„Моє кредо – творчість в усьому, що люблю.
Не притримуюсь якогось одного офіційного стилю.
Визнаю авторський стиль у мистецтві.
У художньому склі сповідую його природні й
технологічні властивості, які часто підказують мені
конкретний творчий хід”.
Андрій Бокотей
Андрій Андрійович Бокотій, Народний художник України, професор, народився 21 березня 1938 р. у селі Брід Іршавського району у сім’ї греко-католицького священика Андрія Бокотея та Марії Чедрик. У 1949 році сім’ю священика Бокотея виганяють з парохіяльного будинку, його схиляють до московського православ’я та отець Андрій відмовляється. Його засуджують до 25 років позбавлення волі і лише смерть Сталіна прискорює повернення додому.
Художник Бокотей назавжди запам'ятає радянську „класову справедливість” назавжди в душі залишаться рубці від наруги нал батьком, від маминих переживань, від напівголодного існування у дитячі і юнацькі роки. Він не зламається, лише зміцніє. Перед ним буде приклад батька, шо після звільнення з таборів підпільно стверджуватиме віру і дочекається відродження церкви, і через сорок років переслідувань вільно правитиме вічну незнищенну літургію добра і любові.
Успадкований талант до музики допоміг юнакові у важкі роки заробляти на шматок хліба в самодіяльних ансамблях, а згодом привів до Хустського культосвітнього училища, де після навчання залишився викладачем. A потім доля, як це часто буває в юні роки, зробила вирішальний хід, а посередником обрала швагрового брата, художника і викладача Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Івана Скобала. Далекого 1958 року він виконував настінне малювання в приміщенні мукачівського вокзалу заїхав до родини в Чинадієво і, побачивши малюнки Андрія, вмовив батьків відпустити хлопця на навчання до Львова.
Художню освіту здобув у Львівському держаному інституті прикладного та декоративного мистецтва на кафедрі художньої кераміки. Навчався у Романа Сельського, Карла Звіринського, Данила Довбошинського, Дмитра Крвавича. У 1965 році, після закінчення навчання, почав викладати на кафедрі де навчався. На початку свого творчого шляху працював у галузі художньої кераміки, художнього скла та живописі. У 1970 році стає членом Спілки художників України.
У 1981 у Ленінграді на виставці „Скло, образ, простір” представляв Україну.
У 1991-1992 роках очолює Львівську організацію Спілки художників України.
У 1994 році Андрій Бокотей отримав звання професора та очолив кафедру художнього скла. З 1996 року проректор з навчальної роботи, а у 2000 року отримує призначення на посаду ректора.
З 1 липня 2015 року за власним бажанням звільнився з посади ректора Львівської національної академії мистецтв. Цього ж місяця очолив новостворений Західний регіональний центр Національної академії мистецтв України, дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2000).
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000). Засновник і голова оргкомітету десяти Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові (1989-2016). Засновник Музею скла у Львові.
Андрій Бокотей розробив нові технології художньої обробки скла й тому для його робіт було запропоновано нове поняття – „станкове образотворче скло”. Став першим в Україні представником всесвітнього руху „студійного скла”.
У композиціях простежуються багатозначні образно-смислові зв’язки: скло – стихія; скло – матеріал; космос – стихія і матеріал. На основі кулі, краплі, циліндра, куба, наповнених пластичним життям, кольором і світлом, побудовані композиції: „Генрі Муру присвячується” (1973), „Чумацький шлях” (1978), „Всесвіт” (1978-80), „Липи” (1979-81), „Всесвіт–2”, „Народження матерії” (обидві – 1980), „Гуцульські мадонни” (1981), „Козак Мамай” (1983), „Проти течії” (1990), „Карета”, „Тайна вечеря”, „Розп’яття” (усі – 1991), об’ємно-просторові композиції із серії „Рівновага” (1994), „Декоративні пласти” (1995), „Вершники” (1996), серії пластів „Апокаліпсис” (1998), „Смерч” (1999).
Автора хвилюють проблеми екології, виражені у серії пластів під назвами: „Карпати” (1980), „Захід”, „Сакура”, „Відображення” (усі – 1986) та ін. Бокотей постійно експериментує, створює декоративні пласти, своєрідний живопис у склі – абстрактні, асоціативно-умовні пейзажні композиції. Для нього характерні також оригінальні новаторські кроки у просторовій скульптурній пластиці.
Учасник численних персональних і групових виставок в Україні, Китаї, США, Франції, Бельгії, Ізраїлі, Польщі, Росії, Литві, Естонії, Латвії, Угорщині, Голандії, Данії, Фінляндії, Норвегії.
За матеріалами інтернет-джерел.
|