Річард Бах (нар.1936)

 Американський письменник,пілот за професією. Не досягши великих успіхів у професії, він перейшов працювати в літературу.  1970 році виходить із друку його притча « Чайка Джонатан Лівінгстон» , яка очолила список бестселерів і тривалий час зберігала цю позицію. Повість була перекладена багатьма мовами світу, і вже 1973 року американський режисер Холл Бартлетт екранізував її.

Фредерік Бегбедер (або Бегбеде) (нар.1965) - сучасний французький прозаїк, публіцист, літературний критик і редактор. Він автор романів: «Уна і Селінджер»,  «Бесіди нащадка епохи», «Кохання живе три роки», «99 франків», «Романтичний егоїст», «Windows on the world», «Історійки під екстезі».

Про свою творчість автор говорить так: «У кожній з моїх книг я щось втрачаю: «Відпустка у комі» — 10 років нічного життя, «Кохання триває три роки» — мою колишню дружину, «99 франків» — 10 років реклами. Я за літературу «випаленої землі». Щоб позаду залишалися палаючі руїни. Це так як ментальний стриптиз».

Роман із цією цинічною назвою здобув надзвичайну популярність, перекладався багатьма мовами. Але якщо ви думаєте, що у цьому творі автор нівелює цінність кохання, то поспішаємо  переконати вас у протилежному: Фредерік Беґбедер шукає Справжнє Кохання і знаходить його попри всі свої надто сучасні принципи й перестороги.

У наш вік переоцінки цінностей, зміщення акцентів і моральних пріоритетів, нікого вже, здається, не може здивувати формула Беґбедера, про те, що кохання триває три роки: «У комара вік – один день, у троянди – три. У кішки вік тринадцять років, у кохання – три роки. І нічого не поробиш».

  Але Беґбедер, попри заявлений у назві свого твору нігілізм, насправді не зневірився у вічному коханні, як і його герой. Він шукає інший, відмінний від усталеного, рецепт-запоруку «вічності» цього одвічного людського почуття. А ще, попри всі намагання запевнити читача у власній порочності й цинічності, випливає на світ  з його роману ще одна істина – вік романтики, романтичного погляду, оспівування коханої ще не минув. І жодна антиромантична естетика сучасного мистецтва не здатна це змінити…

Бернард Вербер (нар.1961), сучасний письменник Франції.

    Бернар Вербер – мабуть, найнезвичніший з-поміж сучасних письменників. Його романи складаються з ідей, які змінюють світ.

 Щоправда, книжки Вербера українською поки що не перекладені, але фанатів у цього любителя мурах і послідовника класифікацій янголів Сведенборґа вистачає й у нас.

  Кожна книга, написана цим геніальним автором, викликає неоднозначні почуття. Вона змінює свідомість, розширює кругозір, змушує повністю переглянути свої погляди на життя і на смерть. Неймовірно, але в його романах таїться щось більше, ніж просто фантазія і роздуми. Парадоксальність цього автора привертає увагу все більше і більше. Він не схожий на все, що ви читали раніше.

    Після фантастики Вербер звертається до міфології та езотерики. Він публікує романи: «Танатонавты» про смерть і потойбічний світ, «Книгу путешествий», присвячену техніці самогіпнозу. Популярністю користуються його книги : «Империя ангелов», «Мы, боги» та «Дыхание богов», які розповсюджуються сотнями тисяч.

      Перша книга з трилогії про мурах «Муравьи» в мить зробила письменника знаменитим. Проте, шлях до успіху був тернистий: шість років Вербер приходив до редакцій і всюди одержував відмови.

«Муравьи» — філософсько-фантастичний роман про тварин, написаний та виданий у Франції в 1991 році видавництвом Альбен Мішель. Роман є першим томом трилогії “Мурахи”. Роман пропонує занурення в тему комах у популяризованій (доступній для широкого кола читачів) формі. Спершу сприйнятий стримано, роман набуває з часом великого успіху і продається тиражем більше ніж 2 мільйони.

     «Імперія ангелів» Бернарда Вербера – це світовий бестселер. Це дуже точне визначення даної книги, адже, погодьтеся, слово «бестселер» припускає певні якості літературного твору: легкість читання й сприйняття, але в той же час деяку глибину й философичность (щиру або мниму). Все це можна знайти в цьому добутку французького письменника.

  Книга Вербера належить до жанру «загробних бачень», у ній описані пригоди головного героя Мішеля Понсона, случившиеся після його смерті на першій сторінці роману. Подання ж Бернарда Вербера про загробне життя досить своєрідні й дуже далекі від релігійних. За свої досягнення в минулому житті його герой Понсон може повернутися на Землі в якості Великого Присвяченого, або (цей варіант і вибирає Мішель Понсон) стати ангелом-хоронителем трьох немовлят землян і допомогти їм гідно пройти земний шлях.

Один із найпопулярніших польських письменників, який проживає в Німеччині - Януш Вишневський. (нар.1954)

Вишневського  називають королем любовного роману. Серед його творів: «Самотність в мережі», « Мартина» ,  «Коханка», «Повторення долі», «Навіщо потрібні чоловіки?», «Ліжко» , «Молекули емоцій» , «Сцени з життя за стіной», « Інтимна теорія відносності», «188 днів і ночей» , «Марцелінка» та ін. 

Дебютний його роман –«Самотність у Мережі»  – історія віртуальної любові , що стала реальністю. Книга три роки не полишала списки бестселерів,  була екранізована в Польщі 2006 року; в екранізації одну з епізодичних ролей зіграв сам Вишневський. У книзі  «Самотність у Мережі» приділено велику увагу емоціям і переживанням героїв . Незважаючи на те, що роман ,як і всі книги Вишневського,заснований на реальних подіях,герої , за словами автора, ідеалізовані.

    « Кажуть, що в житті людини може бути тільки одна справжня любов. Ви згодні з цим твердженням? Залежить від того, що ви тут розумієте під словом «любов». Якщо ви маєте на увазі так звану «романтичну» любов між двома людьми, не пов'язаними генетично, то я з цим згоден лише частково. Мій досвід показує, що бувають в житті такі періоди, коли ми можемо сказати, що любимо кількох чоловіків або жінок. З різною глибиною почуттів. У жінок це рідше зустрічається. У чоловіків - частіше. Мій досвід підтверджують і листи з відгуками на мої книги. Вони приходять з багатьох країн, тому це підтвердження вільно від культурних традицій, воно всесвітнє.»

Харукі Муракамі (нар. 1949)

Харукі Муракамі – це ім’я відоме тисячам інтелектуалів по всьому світу. Його книги стають бестселерами, у середовищі інтелектуальної молоді є майже необхідністю прочитати бодай пару романів цього загадкового автора. Проте навіть найзапекліші шанувальники зазвичай не можуть чітко відповісти, чим саме притягує їх творчість Муракамі. Його магія – це щось абстрактне, щось таке, що не піддається конкретному визначенню. Його прозу порівнюють то з музикою (найбільше із джазом та роком), то з фотоколажем. Але, певно, всі погодяться, що Харукі Муракамі – найменш японський автор з усіх відомих авторів Японії.

Тривале життя на Заході, постійні подорожі та переїзди наклали свій відбиток на його стиль. За його ж словами, він поглянув на Японію очима європейця. Але парадокс Муракамі в тому, що незважаючи на свою прозахідність, у власній творчості він використовує чисто японський принцип сясей (відображення життя) та дзенські мотиви – спостереження й самозаглибленість.

     В його творчому доробку романи: « Країна Чудес без гальм і Кінець Світу», «Норвезький ліс»,  « Денс, Денс, Денс»,  «Кафка на пляжі», «1Q84».  Увесь стартовий наклад останньої книги був розкуплений до кінця дня.

«1Q84» — це книга про пошук психологічної опори у світі розмитих орієнтирів. Головні герої книги дівчина-інструктор фітнес-клубу Аомаме і вчитель математики Тенго. Оповідь ведеться від третьої особи. Загальна фабула будується на темах віри і релігії, кохання і сексу, зброї і домашнього насилля, убивства за переконаннями і суїциду, духовної прірви між поколіннями батьків і дітей. Усе це переплетено у детективному сюжеті роману, де події відбуваються у двох паралельних реальностях: Токіо 1984-го і Токіо, за висловлюванням головної героїні Аомаме, «незрозуміло якого (1Q84)» року.

Чак Паланік  (нар. 1962)

Ча́рльз Ма́йкл «Чак» Пола́нік — американський сатирик, письменник-фантаст, вільний журналіст українського походження.

Стиль письменника називають мінімалістичним через використання доволі обмеженого словникового запасу і коротких речень з метою зімітувати розповідь простої людини. Відомим Поланік став через свій цинічний та іронічний чорний гумор, яким пройняті його твори. Саме через поєднання такого почуття гумору і дивних подій, навколо яких будуються сюжетні лінії (завдяки чому деякі читачі вважають ці книги важкими для читання) мас-медіа називають Поланіка «шоковим письменником».

Він автор романів: «Безсоння»,  «Вцілілий», « Задуха»,  «Колискова», «Привиди», «Прокляті»,  «Невидимі монстри: Перезавантаження» та ін. 

Орхан Памук  (нар.1952)

Знаменитий турецький письменник, відомий своєю громадянською позицією, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури. Основними темами творчості є конфлікт і протиріччя між ісламом і християнством, сходом і заходом, традиціями і сучасністю.

Найбільш відомі його твори: «Сніг», «Мене називають Червоний»,  «Музей невинності»,

«Біла фортеця», «Чорна книга».

Мішель Уельбек (1956)

Мішель Уельбек — французький письменник, поет, співак, сценарист, кінорежисер. Лауреат Премій за кращу книгу року. Лауреат Гонкурівської премії за роман «Карта і територія». Один з найбільш читаних у світі французьких авторів.

Популярність до Мішеля Уельбека приходить разом з виходом його першого роману «Розширення поля боротьби» (1994), в якому він ставить під сумнів ліберальні досягнення західного суспільства. Головним об'єктом критики стає сексуальна свобода, що на практиці обертається, на думку письменника, черговою пасткою для сучасної людини.                    

      Яскравими представниками так званої масової літератури можна  назвати популярних авторів   детективних романів  норвежця Ю Несбьо (нар. 1960 р.),  шведського письменника  Стіга Ларссона(нар. 1954)  та французького автора  Ж. К. Гранже.

Жан-Крісто́ф Гранже́ (нар. 1961)— один з найбільш популярних сучасних французьких детективних письменників, журналіст і сценарист. Він працює у незвичному як для француза жанрі — трилер, завдяки чому зробив собі ім'я та здобув популярність.

Свій журналістський досвід Гранже використав при написанні романів, які будучи за жанром гостросюжетними детективами, часто торкаються важких тем міжнародного тероризму, політичного екстремізму, сумнівної діяльності окультних організацій.

  У своїй творчості Гранже поєднує елементи пригодницького роману, поліцейського детектива і трилера. Після виходу «Пурпурових рік» критики назвали Гранже французьким Стівеном Кінгом, проте романи французького письменника реалістичніші, джерела страхіть більш матеріальні, конкретні, життєві, натомість вони менш психологічні. Жана-Крістофа Гранже швидше можна охрестити «живописцем смерті»: через присутність в його книгах своєрідної естетики насилля та через наявність вкрай жорстоких, кривавих і похмурих деталей і описів. Характерною рисою творів Гранже є стрімкий розвиток сюжету, який захоплює читача. Фінал творів — далеко не завжди хеппі-енд, нерідко Гранже взагалі залишає його відкритим.

Кожен  з його романів – «Імперія вовків», «Чорна лінія»,«Присягнули темряві», «Мизерере», (перший виданий твір в перекладі українською «Мізерере»),  «Ліс мерців», «Пасажир» – має свої особливості і досягає без труднощів своєї мети, тримаючи читача у напрузі протягом більше ніж чотириста сторінок. 

Стіг Ларссон (нар. 1954) - (Карл Стіг-Ерланд Ларссон)- знаменитий шведський драматург, поет, публіцист та кінорежисер, а ще один із найяскравіших сучасних письменників в детективному жанрі. Його цикл "Мілленіум" («Чоловіки, що ненавидять жінок»,  «Дівчина, що гралася з вогнем», «Повітряний замок, що вибухнув») світ зустрів після того як він його залишив. За показниками  продажу в 2008 році – другий у списку автор. Наприкінці 2011 року кількість проданих примірників виросла до 65 мільйонів,  їх   перекладено 40 мовами. Кожна книга, в якій би країні вона  не видавалась, розходиться величезними тиражами і  викликає цунамі захоплених відгуків. 

Ю Несбьо (нар. 1960 р.), 

 У себе на батьківщині спочатку він став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще й як письменник, автор серії романів про норвезького поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» також вийшли друком романи Несбьо «Червоногрудка», «Безтурботний», «Сніговик», «Нетопир», «Таргани», «Привид» та ін.