К85.14

С 37             

 Для чого людина малює? Для чого годинами простоює біля мольберта? Для чого проказуэ молитву, коли береться за фарби? Заради хліба? Слави? Самоствердження? Тому що іншого не вміє? Звідки у людини оце бажання творити? Змагатися із самим Творцем. Будувати інший світ. Світ, який існує тільки в одній-однісінькій голові із п*яти мільярдів сущих. Світ фантазії, домислу, ілюзій. І переносити цей світ на полотно, переливати його в кольори, вдихати в нього душу. Навіщо?

    Світ Сіми - це світ уявлень, образів, алегорій, які з реального, земного життя перейшли в нереальне, позаземне завдяки складній роботі чутливого  жіночого серця і вмілої митецької руки. Кажуть, кожен письменник пише про себе. Кожен художник малює себе. такого, яким він є, чи такого, яким би він хотів бути. Це ніби говорено про Сіму.

   Наталія Сіма прийшла з кольорами, що ніжаться і ніжать, що виявляють і водночас, обволікаючи світлом, притишують тональність зваби, що несподівано вражають плямами, акцентами, зблисками любострастя, а побудова композицій, взаємодія ліній, ракурсів і трактування сцен лише підсилюють цю наївну чи невинну спокусливу гру, вкотре відкриту заманливість цього світу.

  Фарби перетворюються на кольори, кольори стають картинами, картинними, картинками життя - чудового легкого барвистого дару, щасливої миті між минулим і майбутнім. Світ природи, світ людей і світ предметів у кольоровиконанні Сіми ніби піддається опроміненню теплим, прозоро розлитим світлом.

Старовинні міста мають властивісь притягувати до себе талановитих людей. Таким містом є дивовижний Ужгород, у якому живе Наталка Сіма - художниця, яка нещодавно відкрила для нас ще одну таємницю : вона пише. Довкілля для неї - не коло, а те, що поза колом. Це засвідчують і Сімині полотна, і Сімині вірші, в яких відображено складні життєві і чуттєві колізії, глибокі й непрості переживання.