Євгенія Кононенко – сучасна українська письменниця і перекладачка народилася 17 лютого 1959 року в Києві.

Ім’я Євгенії Кононенко відоме в письменницьких колах – про неї з’являються публікації в наукових, інтернет-виданнях, газетах, журналах тощо. Творчий доробок Євгенії Кононенко заслуговує на увагу, адже еволюція письменниці є віддзеркаленням життя української інтелігенції 90-х років, західної культури, погляду звичайної пересічної людини та долі сучасної української жінки. Творчість Кононенко є цікавою ще й тому, що в ній об’єдналися поліфонічні, часом не сумісні літературні перспективи, різні типи художнього мислення, які призвели до модифікаційних змін.

Літературну діяльність розпочала у 1990 році. Євгенія Кононенко є автором низки новел та багатьох перекладів. Вона перекладає з французької та англійської мов. Переклади з французької поезії друкувались у «Березолі» (1992. - Ч. 3-4), «Всесвіті» (1995. - Ч. 2) та інших виданнях.

За переклад антології французького сонета стала лауреатом премії ім. М. Зерова (1993).

У її власному творчому доробку — поезії, оповідання та есеї, повісті та романи, декілька дитячих книжок, літературні переклади, культурологічні розвідки, журналістські статті та рецензії тощо. Але найбільше визнання отримала за свою коротку прозу: книжки її оповідань, новел та есеїв перевидаються в Україні, перекладаються закордоном і є темами наукових досліджень. Коротку прозу Євгенії Кононенко вже читають англійською, німецькою, французькою, хорватською, фінською, чеською, російською, польською, білоруською та японською мовами. Практично всі антології сучасної української літератури перекладені та видані закордоном містять твори Євгенії Кононенко, а кілька з них отримали свої назви саме за назвами творів письменниці, включених до них.

 

Її літературну творчість також відзначено багатьма літературними та книжковими преміями. Вона є лауреатом літературної премії «Гранослов», Всеукраїнського рейтингу «Книжка року», лауреатом Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова», премії часопису «Сучасність», літературної премії часопису «Березіль», переможцем Другого всеукраїнського конкурсу радіоп'єс «Відродимо забутий жанр» Національної радіокомпанії України, переможцем Всеукраїнського конкурсу оповідання на київську тематику «З Києва з любов'ю», лауреатом першої премії міжнародного літературного фестивалю «Просто так».

Кононенко властива рідкісна в теперішній українській літературі риса – чесність із собою. Адже головна мета її прози не шокувати читача, а показати логіку людських взаємин і повсякденності. У чомусь неправильну й патологічну, проте завжди несподівану, відверту та загадкову.

Літературні критики та журналісти вважають, що це авторка, якій притаманно синтез жанрів і стилів написання, наголошують на її занадто показовій «феміністичності», вважають її літературу масовою, а інші навпаки – інтелектуальною прозою. 

Пропонуємо ознайомитись з творчістю авторки та особисто скласти думку щодо неї.

 

За матеріалами мережі Інтернет 

 

821.161.2                                                                                К 64 Кононенко, Є. Імітація : роман / Є. Кононенко ; ред. Л. Таран ; худ. М. Євшин. – Л. : Кальварія, 2001. – 186 с.   Найвідоміший роман письменниці. Психологічний детектив. За словами Андрія Куркова, він «вперше отримав таке задоволення від українського детективу, який завдяки своїм іронічно-трагічним інтонаціям не тільки міцно тримає увагу читача до останнього рядка, а й відтворює наше сьогодення краще за будь-який «високий» роман». Під колесами товарного поїзда в невеличкому містечку на сході України гине співробітниця міжнародної фундації підтримки обдарованих дітей, 37-річна красуня Мар’яна Хрипович. Її київські друзі, коханці й колеги, збентежені несподіваною смертю, починають власне розслідування. Та наслідок їхніх розшуків не вкладається в жодні класичні схеми.

84(4УКР)6                                                                                  К 64 Кононенко, Є. Героїні та герої : статті та есеї / Є. Кононенко. – К. : Грані-Т, 2010. – 200 c.    Провокативні, часом відверто епатажні есеї відомої сучасної письменниці Євгенії Кононенко присвячені передовсім героям і героїням української та світової культури. Об’єктом цих студій є не Леся Українка, Ліна Костенко чи Оксана Забужко, а їхні медійні та віртуальні образи, міфи й симулякри маскульту, за допомогою яких творяться, утверджуються й розвінчуються кумири. Авторка не боїться торкатися непопулярних, а часом і відверто дражливих тем, – тож ця книжка неодмінно викличе в читачів суперечливі думки, а може, навіть бурхливі дискусії в середовищі митців та інтелектуалістів. Утім, за допомогою неї ми зможемо осмислити цілу низку феноменів постмодерного культурного простору, до яких досі було непросто «дібрати ключа».

84(4УКР)6                                                                     К 64 Кононенко, Є. Кат : новели / Є. Кононенко. – Л. : Вид-во Анетти Антоненко, 2014. – 124 c.    У новій книзі Євгенії Кононенко об’єднано новели й мініатюри, так чи інак дотичні до теми творчості й книжок. Це не спогади, а специфічний досвід письменниці, яка знає таємниці, як зачинаються, народжуються і живуть власним життям тексти. Як до цього ставляться ті, хто поряд, і ті, хто далеко. Чи справді літературний текст може вбити? І чи може він урятувати? І чи може спасти?

821.161.2                                                                         К 64 Кононенко, Є. Празька химера : новели / Є. Кононенко. – Л. : Вид-во Анетти Антоненко, 2019. – 224 c.    Євгенія Кононенко — письменниця, яка не перше десятиліття скидає на читачів з високої літературної вежі інтелектуально-розважально бомби: новели, оповідання, есеї, повісті, романи, культурологічні розвідки й критичні статті. Елегантна іронія оповіді, несподіваний поворот сюжету, мов детонатор з годинниковим механізмом оприявнює таємні думки, страхи й почуття персонажів. І читачів, оголюючи людське єство, неписані табу, ритуали й забобони. Збірка короткої прози «Празька химера» — це історії психологічної химерної реальності, якої не існує, хоч вона так само жива, мов віра в любов і диво, або пошуки того найважливішого, без чого життя втрачає сенс. Жага пізнання таємного і нерозгаданого, як стосунки між чоловіком і жінкою, крізь двері замкненої кімнати, яку створив експериментатор із почуттям справді чорного гумору.

821.161.2                                                                            К 64 Кононенко, Є. Слово свого роду : есе / Є. Кононенко. – Л. : Вид-во Анетти Антоненко, 2019. – 144 c.    Євгенія Кононенко у книзі «Слова свого роду» посягає на святе. Вона сумнівається, ніби походження передує сутності. Так, у походженнях слів, у їхніх родах, буває, закорінені смисли, яких уже ніхто не згадує. Але чи не губляться ті архаїчні значення в сучасному мовленні? І чи не зовсім іншими словами називаються ті самі смисли засобами іншої мови? Євгенія Кононенко – перекладачка, тож добре знає, як важко буває знайти в рідній мові слова, які б оптимально передали значення, висловлені засобами оригіналу. Для цього знадобляться слова зовсім іншого роду. «Слово свого роду» – це колекція (автобіографічних) есеїв, що написана на перетині красного письменства й есеїстики, правди й міфології. Але це той автобіографічний зріз, який не підтверджується ніякими документами. Лише фотографіями. Але ніщо так не бреше, як родинні світлини, які, за словами Сьюзен Зонтаґ стали масово виготовляти, коли докорінно похитнувся сам інститут родини.

821.161.2                                                                     К 64 Кононенко, Є. Той Божевільний Рік : роман / Є. Кононенко. – Л. : Вид-во Анетти Антоненко, 2023. – 176 c.   Будь-який досвід завжди унікальний, та коли мова твору наближається до ступеня неординарності Великого Досвіду, якщо автору пощастить увійти в справді відсторонений стан, то написаний текст міститиме ті зерна істини, які дають книжці шанс пережити свій час. Протягом чи не всього 2022 року письменниця Євгенія Кононенко дуже коротко, іноді кількома словами, фіксувала події свого приватного життя й війни в Україні. Бо 24 лютого і місяць по тому лишалася в Києві, поки наприкінці березня не зважилася із невиліковно хворою донькою полишити рідний дім. Страшно лишатися, страшно їхати, запрошення з Франції. Так авторка врешті зупинилася у помешканні подруги-письменниці... І за кожної можливості писати професійний письменник мусить писати. Тоді якомога більше читачів мають змогу відчитати те, що іноді дуже важко ословити. Трагедії великої Історії та малого приватного життя переплітаються, надія й розпач зливаються між рядків, та хоча «Той Божевільний Рік» Євгенії Кононенко читається як роман, всі події й перипетії в цій історії справжні.

Інтерв’ю з автором:

 

Кононенко, Євгенія. Жодна творча особистість не може відповісти на запитання-чому вона творить? : [інтерв"ю / записав С. Гайдук] / Є. Кононенко // Книжковий огляд. – 2003. – № 9. – C. 62-63.

 

Кононенко, Євгенія. Щоб стверджувати в житті добро, треба пізнати всю безодню зла [Електронний ресурс] : [розмова про роман “Останнє бажання” / вела Н. Лебідь] / Є. Кононенко // Україна молода. – 2015. – 30-31 жовт. – С. 14. – Режим доступу : http://surl.li/qavrz. – Назва з екрана.

 

Кононенко, Євгенія. „Найкращі безідейні книжки народжуються в тривожні часи” [Електронний ресурс] / Є. Кононенко // Країна. – 2020. – 9 квіт. (№ 14). – С. 22-24. – Режим доступу : http://surl.li/qavln. – Назва з екрана.

 

Кононенко Євгенія : анкета // Письменництво: важкий хрест чи лавровий вінець? : анкета / упоряд. В. Бондар. – К. : Ярославів Вал, 2010. – C. 228-232. 

 

***

Євгенія Кононенко

 

Сучасна українська письменниця Кононенко Євгенія (реферат)  

 

"Деяких чоловіків потрібно варити живцем в борщах", - письменниця Євгенія Кононенко  

 

Через літературу до історії: письменниця Кононенко у Празі про катування НКВС  

 

ЄВГЕНІЯ КОНОНЕНКО. ПРО МАМУ, ТАТА, УКРАЇНСЬКУ МОВУ І ЧОЛОВІКІВ  

 

Підготувала Оксана Шляхта.