Історія народу є також

його заповітом.

Вільгельм Швебель

 

1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою України, за який тоді проголосували 346 народних депутатів.

Напередодні референдуму великий вплив мала небайдужа позиція української інтелігенції, зокрема, пристрасне слово відомої письменниці Ліни Костенко, з яким вона звернулася до громадськості: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це ваші кроки. Це вже хода історії!».

Тоді, 1 грудня 1991 року, 90,92 відсотки виборців дали ствердну відповідь на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?».

Не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян.

Зокрема, в Криму за незалежність проголосували 54,19 відсотка громадян, у Севастополі – 57,07 відсотка, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях волю до власної держави виявили понад 80 відсотків громадян. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95 відсотків громадян.

Втретє за 350 років нашої героїчної і водночас трагічної історії – від Визвольної війни середини ХVІІ століття – Україна здобула самостійність. Саме Всеукраїнський референдум наділив прийнятий Верховною Радою Акт проголошення незалежності України тією юридичною силою, яка дозволила ствердити: Радянський Союз як об’єкт міжнародного права перестав існувати, а на політичній карті світу з’явилася нова незалежна держава – Україна.

Вже наступного дня, 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща і Канада, 4 грудня – Литва і Латвія. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року пройшов в один день з першими виборами президента України, ним став Леонід Кравчук.

 

За матеріалами Українського інституту 

національної пам’яті

 

342.4(477)

У-45

Конституція України : із змін. та допов. станом на 06 верес. 2021 р. – Офіц. текст. – К. : Правова Єдність, 2021. – 64 с. – (Законодавство України).

63.3(4УКР)

Г81

Греченко, В. А. Історія України : модульний курс : навч. посіб. для ВНЗ / В. А. Греченко. – Х. : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2009. – С. 332-337 – (Переходимо до Болонської системи). 

Посібник укладений за кредитно-модульною системою, відповідно до навчальної програми дисципліни „Історія України”. Посібник написаний на матеріалі лекцій, які читалися автором у кількох навчальних закладах України.

94(477)"18/19"

Г 85

Грицак, Я. Нарис історії України: формування модерної нації XIX-XX століття / Я. Грицак. – К. : Yakaboo Publishing, 2019. – С. 558-559 : іл. 

Пропонована книжка за словами автора є першою популярною історією України і яка стверджує принципову нормальність української історії. У виданні є розділ, який присвячений двом останнім десятиліттям незалежної України, аж до часів революції 2013-2014 років, війні з Росією та передвиборним тижням 2019 року.

32(477)".../20"

К 78

Кралюк, П. М. Історія України "без брому" : розвиток державності на укр. землях / П. М. Кралюк. – Х. : Фоліо, 2020. – С. 404-407 : іл. – (Великий науковий проект). 

Книга Петра Кралюка „Історія України „без брому”. Розвиток державності на українських землях” розкриває історію державних змін на теренах України від прадавніх часів до нашого сьогодення. Усупереч висловлюванню відомого українського письменника і політика початку ХХ ст. Володимира Винниченка, мовляв, не можна читати українську історію без брому, тобто заспокійливого, автор акцентує увагу на тому, що бездержавність – явище, характерне для багатьох народів. Тому українці у своєму прагненні створити власну державу були далеко не поодинокі. Проте, проживаючи в різних країнах і обіймаючи високі посади, вони зробили чимало для становлення, зокрема Угорського королівства, Речі посполитої, Російської імперії, Османської імперії і врешті-решт здобули свою державу.

Андрощук, О. В. Референдум першого грудня 1991 / О. В. Андрощук // Енциклопедія історії України : у 10 т. Т. 9 : Прил – С / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. – К. : Наук. думка, 2012. – С. 181.

Антоненко, П. 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум за незалежність і перші президентські вибори / П. Антоненко // Слово Просвіти. – 2016. – Ч. 48. – С. 1.

Ковальчук, В.  Всенародний референдум як одна з форм легітимації державної влади: зарубіжний та вітчизняний досвід / В. Ковальчук // Право України. – 2009. – № 12. – С.151.

Наливайко, Т.  Про референдум як одну із форм демократичного контролю над державою / Т. Наливайко // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 5. – С. 22.

Німченко, В. Референдум як форма народовладдя потребує конституційного врегулювання / В. Німченко // Право України. – 2013. – № 6. – С. 235.

Позичайло, А. «Росія думала, що Україна тільки побавиться у незалежність»: 25 років тому 90% українців проголосували за самостійну державу / А. Позичайло // Газета по-українськи. - 2016. - № 97. - С. 6.

Семененко, А. Місце України в процесі остаточного розвалу СРСР (вересень-грудень 1991р.) / А. Семененко // Українознавство. – 2008. – № 3. – С. 42.

Юхновський, І. Так народжувалася держава: ідея референдуму проклала шлях до проголошення Незалежности / І. Юхновський // Сучасність. – 2008. – № 8. – С. 5.

Ющенко, О. Участь громадян у законотворчому процесі через референдум: сутність та проблеми реалізації / О. Ющенко // Віче. – 2008. – № 21. – С. 47.