Для українців міжнародне визнання Голодомору є свідченням встановлення історичної справедливості щодо оцінки злочину проти людяності, скоєного по відношенню до українського народу та демонстрацією засудження дій тоталітарного режиму, який знищив в Україні мільйони людей. Визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

Четверта субота листопада об’єднує українців через спільне минуле. Цьогоріч Україна та світ вшановують невинних жертв Голодомору-геноциду 26 листопада. Спільним обов’язком є гідно вшанувати пам’яті жертв голодомору комуністичного режиму. Президент України підписав указ «Про заходи у зв’язку з 90-ми роковинами Голодомору 1932–1933 років в Україні – геноциду українського народу».

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних, тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Україна внаслідок геноциду 1932-1933 років та 1946-1947 втратила мільйони людських життів. Одним із проявів цілеспрямованого тотального знищення українського народу є Постанова ЦВК й РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року відомий в народі як «Закон про п’ять колосків». За цим документом було встановлено дуже жорстокі покарання навіть за дрібні крадіжки так званої колгоспної власності: лише за кілька вирваних або піднятих із колгоспного поля колосків засуджували до розстрілу або тривалого ув’язнення із конфіскацією всього майна. Ініціатором постанови був Сталін. Для вилучення продовольства створювалися спеціальні загони активістів, які ходили по сільських обійстях і здійснювали обшуки. З початком 1933р. Ці спеціально навчені активісти забирали все їстівне у мільйонів людей, прирікши їх на масовий голод. Люди почали тікати з уражених голодом територій. У відповідь влада намагається ізолювати голодуючих в межах окремих населених пунктів та територій. З цією метою був застосований режим «чорних дошок». Села, занесені на «чорні дошки», оточувалися збройними загонами міліції та радянських спецслужб. Вивозяться всі запаси їжі. Забороняється торгівля та ввезення будь-яких товарів. Занесення населених пунктів або територій на «чорні дошки» було рівнозначно смертному вироку їх жителям. Голодуючі намагаються вибратися за межі України. У відповідь у січні 1933 р. режим забороняє виїзд селян з території України та Кубані, заселеної переважно українцями, що стало ще одним елементом політики Голодомору. Втікачам перестають продавати квитки на залізничний і водний транспорт. Блокуються дороги до міст. Тих, хто встиг виїхати, заарештовують і повертають назад.

Мільйони українців помирали в тяжких муках голоду, радянський уряд експортував українське збіжжя за кордон і до інших республік СРСР. Обмеження експорту зернових в 1931 р. та його цілковите припинення в 1932-1933 могли б запобігти  голоду. Тим більше, що такі рішення жодним чином не впливали на реалізацію індустріалізації, адже в цей період упали світові ціни на пшеницю. СРСР отримував значно більше прибутку від експорту лісоматеріалів та нафтопродуктів. Крім цього у державних резервах було нагромаджено досить великі обсяги збіжжя. Але ці ресурси не були використані для надання допомоги голодуючим України, що вказує на свідомі дії для організації голоду в Україні.

В результаті були створені умови несумісні із життям для значної частини населення України. Голодуючі опинилися  у замкнутому колі, повністю залежні від волі державного та партійного апарату.

Найвищого рівня смертності сягнула в областях, що спеціалізувались на вирощуванні хліба, – Полтавській, Дніпропетровській, Кіровоградській та Одеській. Мінімальний відсоток становив 20 – 25 %. У Вінницькій, Житомирській, Донецькій, Харківській та Київській областях смертність була нижчою – 15 – 20%. Виявили – найменша кількість загиблих у Донецькій (близько 900 тисяч). І це не випадково. Донеччина ‒ надважливий індустріальний центр всього СРСР. Від його стабільності залежало утвердження режиму Сталіна. Україна з посиланням на дані науково-демографічної експертизи стверджує, що загальна кількість людських втрат від Голодомору 1932–33 років становить 3 мільйони 941 тисячу осіб, а загальні втрати українців, з урахуванням ненароджених, становлять 6 мільйонів 122 тисячі.

Наслідки голодомору не обмежуються демографічними втратами населення. Дослідники намагаються з’ясувати економічні, політичні, морально – етичні й соціально – психологічні наслідки жахливої трагедії XX ст. Вона має також і національний аспект, який торкається не лише кількості жертв, а насамперед антиукраїнської спрямованості штучного голоду. Саме з 1933р. розпочалися масові гоніння на українську інтелігенцію.

Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям, як етносу, було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

У самому СРСР десятиліттями діяла заборона вшанування пам’яті жертв Голодомору: жодних публічних розмов, жодного вшанування пам’яті невинно вбитих. Після здобуття Україною незалежності, правда про Голодомор повертається до народу, стає його болем, реквіємом і одночасно символом незнищенності нації. В часи, коли Україна переживає новий геноцид, розуміння її історії на міжнародному рівні є надзвичайно важливим. Адже незасуджені свого часу світовою спільнотою злочини комуністичного режиму спровокували нові злодіяння. Відтак сьогоднішня путінська росія є яскравою ілюстрацією того факту, що непокаране зло має здатність повторюватися.

 

Вшанування пам’яті жертв Голодомору є запобіжником повторення подібних трагедій у майбутньому. Увага до трагедії Голодомору формує нетерпимість громадян до проявів будь-якого масового насильства. Нині ми маємо можливість говорити та поширювати правду, аби цей злочин ніколи не повторився.

 

За матеріалами інтернет джерел

 

 

63.3(4УКР)622 Г61 Голодомор 1932-1933 років в Україні : документи і матеріали / Нац. акад. наук України [та ін.] ; упоряд. Р. Я. Пиріг ; редкол. В. А. Смолій [та ін.]. – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – 1146 с.  У книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціо-гуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом на початку 1930-х років. Це найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору. Публікуються унікальні щоденникові записи очевидців голоду. Вміщено також матеріали зарубіжних дипломатичних представництв, організацій української еміграції, міжнародної громадськості. Розрахована на науковців, політиків, викладачів, студентів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться цією трагічною сторінкою нашого історичного минулого.

63.3(4УКР)622 Г 34 Геноцид в Україні 1932-1933 рр. за матеріалами кримінальної справи № 475 : [збірник] / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Ін-т нац. пам’яті, Служба безпеки України ; упоряд. : М. М. Герасименко, В. Удовиченко. – К., 2014. – 560 с. : іл. – Імен. покажч.: с.536-546. У збірнику друкуються документи та матеріали присвячені жахливій трагедії українського народу в XX ст. – Голодомору–геноциду 1932–1933 pp. Основу джерельної бази видання формує вибірка з матеріалів кримінальної справи № 475 (судовий № 1–33/2010), які зберігаються в поточному архіві Апеляційного суду м. Києва й налічують 331 том. До збірника також увійшли тексти офіційних перекладів міжнародно–правових актів про злочини проти людства, відповідні законодавчі акти України та деякі інші матеріали. Для науковців, викладачів, учителів, студентів й усіх, хто цікавиться цією трагічною сторінкою української історії.

1, 5 мільйона дітей загинуло внаслідок штучного голоду : цього року у фокусі уваги сумної дати – малі українці як найвразливіша категорія жертв сталінського геноциду // Уряд. кур'єр. – 2021. – 27 листоп. (№ 229). – С. 4.

Бельгія може визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українців // Голос України. – 2021. – 31 берез. (№ 59). – С. 3.

Боряк, Г. Цифровий архів Голодомору в Україні 1932-1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сегменти проекту / Г. Боряк, К. Лобузіна, О. Юркова // Укр. історичний журнал. – 2021. – N 2. – С. 138-153.

Величко, Л. Записати останні історії свідків Голодомору / Л. Величко // Уряд. кур’єр. – 2021. – 31 лип. (№ 147). – С. 4.

Геноцид 1932-1933 років знищив понад десять мільйонів людей : День пам’яті жертв голодоморів // Голос України. – 2021. – 27 листоп. (№ 225). – С. 1, 5.

Голодомор: ніколи знову : держави, які разом з Україною засуджують злочини сталінського режиму, роблять внесок у те, щоб геноцид не повторився // Уряд. кур'єр. – 2021. – 30 листоп. (№ 230). – С. 2.

Збережи пам’ять. Збережи правду : Національний музей Голодомору-геноциду здійснив масштабну експедицію Україною, щоб записати свідчення тих, хто пережив страшні 1932-1933 роки // Уряд. кур'єр. – 2021. – 27 листоп. (№ 229). – С. 5.

Зятьєв, С. Сторожові правди : виставка до 85-х роковин Голодомору в Україні, яка відкрилась в Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору". До уваги відвідувачів спогади людей, які пережили це лихо / C. Зятьєв // Демократична Україна. – 2018. – 25 трав. (№ 21). – С. 3.

Конарева, Л. Голодомор не зламав Україну / Л. Конарева // Уряд. кур’єр. – 2016. – 26 листоп. – С. 5.

Конарева, Л. Щоб світ знав: не голод, а Голодомор / Л. Конарева // Уряд. кур’єр. – 2015. – 28 листоп. – С. 4-5.

Куделя-Свьонтек, В. Комеморація Голодомору православними українцями США в період "холодної війни" / В. Куделя-Свьонтек // Укр. історичний журнал. – 2021. – N 6. – С. 73-88.

Кульчицький, С. Голодомор – 1933: міфи і реальність / С. Кульчицький // Дзеркало тижня. – 2018. – 17-23 лют. – С. 15.

Левчук, Н. До питання про "старі" та "нові" підходи до оцінки втрат населення України внаслідок Голодомору 1932-1933 рр. / Н. Левчук // Укр. історичний журнал. Вып. 1. Вып. 2. – 2018. – N 2. – С. 179-193.

Лозинський, А. Український Голодомор 1932-1933 років – кількість жертв / А. Лозинський // Шлях перемоги. – 2016. – № 32. – С. 8.

Лук‘янчук, Г. Голодомор-геноцид 1932-33 рр. немає терміну прощення / Г. Лук‘янчук // Укр. слово. – 2020. – 25 листоп.-14 груд. (№ 45-46). – С. 1-2.

Лук’янчук, Г. Перший в Україні навчальний посібник для вчителів історії та громадської освіти „Голодомор 1932-1933 років – геноцид української нації” / Г. Лук’янчук // Укр. слово. – 2021. – 24 листоп. – 13 груд. (№ 45-46). – С. 13, 16. 

Махун, С. Голодомор 1932-1933: Як “горіло життя” українських селян / С. Махун // Дзеркало тижня. – 2016. – 26 листоп.-2 груд. – С. 15.

Орел, М. Він перший розповів про Голодомор / М. Орел // Пенсійний кур’єр. – 2016. – 25 листоп. (№ 47). – С. 2.

Стронський, Г. Й. Польське населення УСРР в умовах Голодомору 1932-1933 рр. / Г.Й. Стронський // Укр. історичний журнал. – 2017. – № 4. – С. 95-128.

Теслюк, Р. Т. Особливості відтворення населення УСРР в 1920-1930 роках у параметрах демографічної стійкості / Р. Т. Теслюк, Н. І. Андрусишин, М. В. Бачинська // Регіональна економіка. – 2021. – № 2. – С. 110-124. 

 

Інтернет-ресурси:

 

Голодомор 1932-1933 рр. - Вікіпедія

Найстрашніші факти про Голодомор (1932-1933 рр.)

Голодомор в Україні 1932-1933 років

Презентація про Голодомор 1932-1933 рр.

90-ті роковини Голодомору

Психологічні наслідки Голодомору

Пам'ять про Голодомор 1932-1933

Інформаційні матеріали до вшанування пам’яті жертв Голодомору–геноциду Українського народу

Книги про Голодомор 1932-1933 років: підбірка до Дня пам’яті

 

Підготувала Віталія Кодриш.