 |
821.162.4
Ш 42
Шелепець, Йосип. Із процесів взаємодії і взаємопізнання = Z procesov vzajomneho posobenia a vzajomneho poznania : [зб. ст.] / Й. Шелепець. – Вид. 1-ше. – Пряшів : Спілка укр. письменників Словаччини, 2019. – 136 с. – Текст укр., словац. мовами. – Бібліогр. наприкінці ст.
Вивчення словацько-українських літературних і культурних взаємодій і контактів має понад сторічну традицію. Перші статті з поля їх вивчення стали появлятися вже на початку XX сторіччя. Ширше їх дослідження розгорнулося після Першої світової війни заслугою українських філологів, які опинилися в Чехословаччині внаслідок суспільно-політичних обставин, що склалися на території східнослов’янських земель. Згадаємо при цьому прізвища таких дослідників, як Олександр Колесса, Леонід Білецький, Іван Брик та цілий ряд інших. З чехословацького боку до їх вивчення включилися Франтішек Тихий, Флоріан Заплетал та ряд інших. Вивчення словацько-українських літературних і культурних зв’язків ще більше розгорнулося після Другої світової війни. У 1957 році появилася фундаментальна публікація Z dejin ceskoslovensko-ukrajinskych vztahov. Slovanske studie I, red. Michal Molnar, Bratislava SAV, 622 s., яка через два роки була перевидана українською мовою.
Словацько-українські контакти в роботах, які ввійшли до названого збірника, розглядалися в рамках чехословацько-українських зв’язків. Окремо словацько-українські контакти вивчали словацькі україністи Микола Неврлий, Михайло Мольнар, словацькі дослідники Андрей Мраз, Ервін Лазар, Імріх Седлак та україністи пряшівських вузів Михайло Роман, Олена Рудловчак та кілька молодших дослідників, як Любиця Бабота, Іван Яцканин та інші. Найширше питаннями словацько-українських зв’язків займався Михайло Мольнар, автор кни-жок Тарас Шевченко у чехів та словаків (1961), Словаки і українці. Причинок до словацько-українських літературних взаємин з додатком документів (1965), Зустрічі культур (1980). Михайло Мольнар був одним із упорядників книжки документів Зв’язки Івана Франка з чехами та словаками (1957). Питання словацько-українських літературних та культурних зв’язків досліджувалися й в Україні. Спершу, подібно як у Чехословаччині, вони розглядалися в рамках чехословацько-українських зв’язків і лише згодом стали розглядатися самостійно як окрема ділянка наукових розробок. У вивчення цих питань включилася ціла низка співробітників наукових та університетських закладів України.
Готуючи цей збірник статей, зв’язаних одною темою та одною ідеєю, автор ставив перед собою мету вказати на ті питання словацько-українських зв’язків, яких не торкалися ні словацькі, ні українські дослідники або про які не писали вони ширше ні у нас, ні в Україні.
Історія розвитку словацької та української культур і літератур ховає ще багато фактів, які не були враховані попередніми дослідниками й не були осмислені ними у їх роботах. Кілька таких фактів розглядається й в цій книзі, наді-ючись, що вони збагатять дотеперішні знання про процеси взаємодії і взаємопізнання словацької та української культур і літератур.
|