821.161.2

Т 19

Таран, Людмила. Айвенко, або Чоловіки - це... : [коротка проза] / Л. Таран. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2021. – 272 с.

 

«Айвенко, або Чоловіки — це…» — нова книжка Людмили Таран, української письменниці та журналістки. У центрі книжки — чоловіки різних поколінь і характерів. Сильні духом і слабкі, віддані та зрадливі, романтичні й цинічні, молоді та старі. А поряд з ними постають яскраві та влучні жіночі образи. Чесна й чуттєва проза Людмили Таран спонукає до переосмислення узвичаєного та глибоких екзистенційних переживань.

821.111

Г 29

Гейґ, Метт. Опівнічна бібліотека : [роман] / М. Гейґ ; пер. з англ. Г. Яновська ; за ред. Р.  Трифонов. – Х. : Жорж, 2021. – 416 с.

 

Десь між життям і смертю існує бібліотека з незліченними книгами. І кожна з них — це історія паралельної реальності. В одній книзі викладена історія вашого життя таким, яким воно є; в інших — історії життів, які ви могли б прожити, якби в певний момент наважилися щось змінити. Уявіть, що у вас з’явилася можливість піти в таку бібліотеку і переглянути всі варіанти… Нора Сід — одна з тих, хто отримав такий шанс. Обираючи книги в Опівнічній бібліотеці, Нора проживає свої нові життя — ті, в яких зробила інший вибір: стала науковицею, спортсменкою, рок-зіркою, вірною дружиною… Та чи виявиться хоча б одне з цих життів кращим за те, яке вона має?

821.161.2

П 84

Прохасько, Тарас Богданович. Так, але... : [роман] / Т. Б. Прохасько. – Чернівці : Meridian Czernowitz, 2019. – 152 с.

 

"Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон ізельбсферштендліх,тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова".

821.161.2

Г 69

Горіха Зерня, Тамара. Доця : роман / Т. Горіха Зерня. – К. : Білка, 2019. – 288 с.

 

Ця книга про любов. У ній немає жодного слова на "лю...", але вона про любов. Про магію, не лубочну, розтиражовану з екранів телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли пірнаєш з головою у Прадавній Океан і виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою голово. Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас - це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору. Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна - це коли ти їси землю. І що важливіше, коли годуєш землею.

821.133.1

М 35

Матьє, Ніколя. Діти їхні : [роман] : [18+] / Н. Матьє ; пер. з фр. І. Славінська. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2020. – 624 с.

 

Невеличке провінційне містечко на сході Франції, в краю шахтарів і металургів, переживає свої «лихі дев’яності», ознаменовані відходом індустріальної епохи. Це місто спрацьованих батьків та їхніх дітей, які намагаються урвати собі місце в новому житті. Занедбані фабричні стіни, спальні райони, прокурені кафешки, вечірки, багато алкоголю, наркотиків 

та сексу — ось атмосфера, в якій дорослішають герої цього роману. Кожна сторінка — гімн вічним літнім канікулам. Спека, мотоцикли, гаряче шосе, і ти такий молодий і безсмертний. Чотирнадцятилітній Антоні, як ніхто інший, гостро проживає свою причетність до цього місця — як і потребу вирвати коріння та поїхати з рідного міста. За цей роман — другий у 

своєму доробку — Ніколя Матьє отримав Гонкурівську премію 2018 року.

821.161.2

І-23

Іванцова, Міла. Намальовані люди : роман / М. Іванцова. – К. : Білка, 2021. – 448 с.

 

Роман Міли Іванцової "Намальовані люди" - це розлога художня хроніка зими 2013-2014 рр. про звичайних людей, поставлених у незвичайні обставини. Про Майдан та антимайдан, про небайдужих, які постали проти злочинної влади за людську гідність, про силовиків, поглядом з іншого боку барикад, про тих, кого взагалі не торкнулося. Про худижників та медиків, підприємців і студентів. Про чоловіків та жінок, підлітків та літніх людей, українців і не тільки. Про кохання, силу духу, взаємопідтримку, самопожертву, людяність і любов у широкому сенсі цього слова. І, звісно, про Київ, буремний та буденний, як і у всіх інших романах авторки.