К 84
Д 53
Дмитришин, Любов Юліянівна. І нема винних... : новели / Л. Ю. Дмитришин. – Нью Йорк : Українська книжка ; Ужгород : ТІМПАНІ, 2017. – 132 с.
Новели Любові Дмитришин – це крик душі. Це – зойк у темряві, з якої виринає трагедія нинішнього українського села, яке «пішло у світ». Села порожніють, люди добровільно покидають рідні місця. В пошуках праці по закордонах, розтікаються по всіх континентах. Зовні, відновлені на заробітчанські гроші, села насправді – напівмертві. В них ще жевріє надія на повернення до життя, але вона дуже примарна. Чи не надходить час, коли жителів багатьох сіл можна буде назвати «залишенцями»? Вихоплені з життя сюжети свідчать про безнадію, яку супроводжує пияцтво, усугубляючи трагедію.
Кожна новела – це докір урядові, який не дбає про країну і народ. Все пущено на самоплив, люди хапаються за закордон, як утопаючий – за соломинку, втративши віру у власні сили. Розкриваючи скупими, але гострими штрихами трагедію нинішнього села, авторка вболіває за його відродження. В кожній новелі, крізь морок непростих ситуацій, проривається пекучий біль за тим, що втрачається. Серце знає, – без рідного краю, без Батьківщини радости-щастя не буде.
|
|