>     >  Юліан Іванович Ревай

Видатні закарпатці

Всі закарпатці Алфавітний покажчик

Ревай Юліан Іванович

1899 - 1979 рр.

---

Біографія:

Ревай Юліан Іванович – громадсько-політичний, державний діяч і педагог народився 26 липня 1899 році у верховинському с. Мирча на Великоберезнянщині у вчительській родині Реваїв. Початкову освіту здобув у рідному селі, далі навчався у школі при Ужгородській учительській семінарії, 1913 році зарахований до семінарії, де математику і педагогіку викладав о. Августин Волошин, який мав помітний вплив і на формування світогляду юнака. У березні 1917 році склав випускний іспит і одержав диплом учителя. У 1917-1918 роки був у війську, повернувся з I-ої світової війни у чині сержанта. Відразу же включився у культурно-просвітницьке і громадське-політичне життя краю. На Свалявщині організував осередок соціал-демократичної партії, опісля учителював на Гуцульщині. У 1923 році на молодого, здібного й енергійного учителя звернув увагу референт шкільного відділу цивільної управи Підкарпатської Руси чех Йосиф Пешек – великий друг закарпатських українців – і запропонував очолити в шкільній управі краю відділ шкільних будинків. У 1925 році Юліян Іванович Ревай закінчив спеціальні університетські педагогічні курси і отримав диплом фахового учителя горожанських шкіл з правом викладати руську мову, географію та історію. Одночасно був призначений референтом народних шкіл, а згодом – секретарем екзаменаційної комісії учителів горожанських шкіл, пропрацювавши на цій посаді до 1935 року. З 1925 до 1935 року Юліян Ревай був редактором урядового щомісячного журналу “Учитель», підготував кілька читанок для народних шкіл, виданих у різний час, зокрема у Державному видавництві у Братіславі 1931-1937 роках. Був активним у «Просвіті», Педагогічному товаристві Підкарпатської Руси, Учительській громаді, Пласті. В останньому виконував обов’язки навчального пластуна – крайового звітодавця. З 1936 року він – голова управи крайового хору Підкарпатського учительства. З 1935 року Юліян Ревай активізує свою політичну діяльність. Зокрема обирається послом Чехословатського парламенту від соціал-демократичної партії, у 1935-1938 роках був видавцем громадсько-політичного журналу «До Перемоги». Він також був першим заступником голови першої Центральної Руської(української) Народної Ради в Ужгороді, співзасновником газети «Нова Свобода» в Ужгороді, Українського Національного об’єднання (УНО) в Хусті. З наданням Підкарпатській Руси автономії, 1 жовтня 1938 році Юрій Ревай став міністром в автономному уряді. З березня 1939 року Юрій Ревай міністр закордонних справ. В тому ж таки 1939 році – прем’єр уряду Карпато- Української держави. Після загарбання мадярами, Карпатської України переїздить у Братіславу, а згодом до Піщан, де до кінця 1944 році працював директором пансіонату «Лікувальні купелі». У зв’язку з наближенням фронту та загрозою розправи з боку більшовиків перебирається до Плзня у Чехії, а відтак – до Франкфурта у Німеччині. В 1949 році Юліян Ревай переїздить до США. Цього ж року його обирають головою допорогового об’єднання «Самопоміч», яке очолював до 1979 року. Ця громадська організація чимало допомагала українцям – без огляду на їхню партійність чи віросповідання. До 1957 році був директором канцелярії Українського Конгресового Комітету Америки (УККА), з 1958 року до 1979 року – директором Українського Інституту Америки, а з 1964 року – президентом Карпатського Дослідного Центру, який видав ряд поважних праць вчених і громадських діячів – вихідців із Закарпаття, зокрема «Дипломатія подвійної моралі» П. Стерча (анг. мовою) та І том споминів проф. А. Штефана «За волю і праду» (у співпраці з «Вільним словом» С. Росохи). Юліян Ревай співпрацював з НТШ Карпатським Соймом, Братстволм Карпатських Січовиків, Пластовою Старшиною Америки. Він був Почесним головою Карпатського Союзу, почесним членом Товариства Українських Інженерів Північної Америки та товариства Бойківщини в США, співзасновником Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ), головою Федеральної Кредитної Кооперативи «Самопоміч» в Нью-Йорку, брав участь у комітеті по спорудженню пам’ятника Т. Шевченка у Вашингтоні, Українському Народному Союзі та інших громадських формуваннях. Великою заслугою Юрія Ревая слід вважати організацію ним на теренах Америки українського духовного, громадського і політичного життя. Помер Юліян Іванович Ревай 30 квітня 1979 року у США, де й похований.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи:

Божук, Г. І згадали Карпатську Україну : до 100-річчя Юліана Ревая / Г. Божук // Новини Закарпаття. – 1999. – 4 листоп. – С. 6.

Вегеш, М. Прем`єр-міністр Карпатської України : штрихи до портрета Юліана Ревая / М. Вегеш, О. Малець // Срібна Земля-Фест. – 1999. – 11-17 берез. – С.15.

Довганич, О. Посли (депутати) першого сойму Карпатської України. Ревай Федір Іванович : [ред. газ. "Нова Свобода", голова політ. партії "Українське національне об`єднання"] / О. Довганич // Європа-Центр. – 2008. – № 4 (24) груд. – С. 31-32. : портр.

Федака, П. Великий син зеленої Верховини : [Юліан Ревай] / П. Федака // Срібна Земля. –1999. – 24 лип. – С. 14.

Федака, П. Визначний громадсько-політичний і державний діяч : до 100- річчя від дня народження Юліана Ревая / П. Федака // Календар «Просвіти» на 1999 рік. – Ужгород, 1999. – С. 168-170.

Федака, П. Визначний громадсько-політичний і державний діяч (До 100-річчя від дня народження Юліана Ревая) / П. Федака // Календар "Просвіти" на 1999 рік. – Ужгород : Закарпат. край. т-во "Просвіти", 1999. – С. 168-170.

Федака, С. До 70-ти річчя Карпатської України. Юліан Ревай : [в т. ч. пісня "Любім Україну" на сл. І. Тегзи, муз. А. Червеняка] / С. Федака // Трибуна. – 2009. – 21 лют. – С. 12.

Федака, С. Юліан Ревай – мотор політичного життя : [співзасн. Конгресу Вільних Українців (США)] / С. Федака // Європа-Центр. – 2008. – № 4 (24) груд. – С. 57-59.