Видатні закарпатці

Мишанич Михайло Васильович

Біографія:

Михайло Васильович Мишанич – музикознавець, фольклорист (транскриптор) і педагог. Родина Мишаничів – одна із відомих родин Закарпаття, котра дарує Україні яскравих науковців. Михайло Васильович Мишанич (молодший брат літературознавців Олекси та Степана Мишаничів) – знаний на Україні музикознавець-фольклорист: автор навчально-методичних та дослідницьких праць, і найголовніше – один із найплідніших збирачів і транскрипторів народно-музичних скарбів нашого народу. Кількість його нотувань налічує не десятки, не сотні, а тисячі фольклорних мелодій. В його творчому доробку знаходиться близько 8 тисяч музичних записів українських народних пісень (з яких більше половини тисячі склали закарпатські матеріали). Головні біографічні факти – досить скупі: Народився в с. Барвінкош Ужгородського району Закарпатської області. Загальну освіту отримав у сусідніх селах: Підгорбі (1-4 класи) та Дравцях (5-7класи). У 1955–1959 рр. навчався в Ужгородському державному музичному училищі, а в 1959–1964 рр. – у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка (на кафедрі народних інструментів, клас домри). Після служби в армії (1964–1965) у 1966–1968 рр. працював викладачем Дальнєвосточного педагогічного інституту мистецтв (м. Владивосток). Від 1968 р. перебуває у Львові. Працював викладачем Львівського державного музично-педагогічного училища ім. Ф. Колесси, а з 1989 р. – Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка (за сумісництвом). З 1997 р. – доцент Кафедри музичної фольклористики Львівській національній музичній академії ім. М. Лисенка. Нині – старший науковий працівник Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології при ЛНМА. Великий фольклорно-етнографічний доробок М. Мишанича умовно поділяється на три великі групи. Першу складають опубліковані нотні збірники; другу – публікації наукових та навчально-методичних статей; третю – машинописні народнопісенні збірники, задепоновані у фондах державних установ: Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та у фондах бібліотеки Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології при Львівській національній музичній академії ім. М. Лисенка. Серед нотних публікацій Михайла Мишанича налічується 7 збірників народних пісень. З них – три з його власними фольклорними записами (Гаївки. – Львів, 1991; Весільні народні пісні. – Львів, 1992; Щедрівки. – Львів, 1996) три збірники, упорядковані старшим братом Степаном Мишаничем із транскрипційним та редакторським опрацюванням музичних матеріалів – Михайла Мишанича (Пісні Поділля. – Київ, 1976; З гір Карпатських. – Ужгород, 1981; Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич. – Київ, 1982). [Публікації народних балад із Закарпаття, як однієї із територій карпатського регіону, включив збірник «З гір Карпатських»]. Один збірник, з нотними транскрипціями М. Мишанича, упорядкований О. Ошукевичем – «Пісні з Колодяжна» (Луцьк, 1998). Опрацювання великого обсягу народнопісенного матеріалу підштовхувало до виявлення цікавих закономірностей, спонукало поділитися спостереженнями і досвідом транскрипторської та польової практики. Це вплинуло на появу цілого ряду музично-фольклористичних праць. Серед них – Методичні рекомендації щодо польової практики та архівування, Cюжетно-тематичні польові питальники, Програми з транскрипції народно-вокальних творів, полемічні статті з питань етномузикознавчого транскриптування. Інтерес викликають цікаві наукові узагальнення щодо побутування народно-музичних жанрів, виявлення мелотипологічної характеристики обрядових пісень, особливостей рідкісних жанрів (ранцівок), питання пісенної форми тощо. Та головна і найбільша частина його фольклористичної праці – це десять об’ємних машинописних нотних музично-фольклорних збірників, переданих у фонди наукових державних бібліотек. Це зокрема: Народні співи Закарпаття. – Ч. 1-2. – 2007 [585 мелодій]; Бойківщина: Народні пісні. – Т. 5, Ч. ІІІ: Мелодії – 1980 [604 мелодії]; Народна вокальна творчість Львівщини. – Ч. І, кн. 1, 2 – 1985,1986; Ч. ІІ – 1987 [796 пісень]; Музично-етнографічний архів Мишанича М. В. – Кн. 1, 2, 3 – 1983,1984, 1988 [1600 пісень] і т. д. Як провідний транскриптор львівської музично-фольклористичної школи, Михайло Васильович розробив і удосконалив систему фонетичних музично-етнографічних позначок для відображення специфіки виконання народновокальної музики західного терену України. Цією системою користуються сучасні етномузикологи, в тому числі і в нашому краї. Він охопив народну музику різних етнічних регіонів – Волині, Поділля, Передкарпаття, Карпат (Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини) та рідного йому Закарпаття. М. В. Мишанич часто приїздить на свою малу Батьківщину. В душі залишається закарпатцем. І одна із останніх його значних праць – «Народні співи Закарпаття».

Додаткова інформація:

Джерельні приписи:

Мишанич, М. Агогічні особливості карпатської коломийки в транскрипції / Михайло Мишанич // Актуальні питання методики фіксації та транскрипції творів народної музики. – К., 1989.

Мишанич, М. Музичні жанри та форми народновокальної творчості бойків / М. Мишанич, Б. Луканюк // Традиційна народна музична культура Бойківщини : тези доп. науково-практ. конф. – Турка, 1992.

Мишанич, М. Народні мелодії батьківщини Т. Шевченка : мелотиполог. характеристика / М. Мишанич, Б. Луканюк // V конференція дослідників народної музики червоноруських (галицько-володимирських) та суміжних земель. – Львів, 1994.

Мишанич, М. Про мобільність строфіки бойківських народних пісень / М. Мишанич // Традиційна народна музична культура Бойківщини. – Вип. 2. – Дрогобич, 1996.

Мишанич, М. Про транскрипцію глісандування в народновокальній музиці / М. Мишанич // І конференція дослідників народної музики західноукраїнських земель. – Львів, 1990.

Мишанич, М. Українські весняні величальні пісні: ранцівки / М. Мишанич // Етномузика. – Чис. 3. – Львів, 2007.

***

Мадяр-Новак, В. В. Мишанич Михайло Васильович : [фольклорист-етномузикознавець, педагог] / В. В. Мадяр-Новак // Енциклопедія Закарпаття: визначні особи ХХ ст. – Ужгород : Ґражда, 2007. – С. 218.