Видатні закарпатці

Вашкеба Іван Михайлович

Біографія:

Вашкеба Іван Михайлович народився в м. Виноградові Закарпатської області 26 лютого 1941 р. в родині відомого севлюського дипломованого муляра Михайла Михайловича Вашкеби. Трудову діяльність розпочав після закінчення у 1957 р. середньої школи. Різним виробничим професіям навчався безпосередньо на виробництві, в першу чергу – Виноградівському широкопрофільному промисловому комбінаті. Працював слюсарем-інструментальником, ковалем, а згодом газоелектрозварником, токарем. З 1959 по 1962 рр. перебував на строковій службі в радіотехнічних військах протиповітряної оборони, розташованих у містах Орел, Брянськ, Курськ, Москва, а після демобілізації поступив на історичний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив у 1967 р. Протягом навчання у вузі Іван Михайлович регулярно публікується у студентській пресі, Ужгородській та Виноградівській районних газетах, бере участь у підготовці програм молодіжної, громадсько-політичної та літературної редакцій Закарпатського обласного радіо. Ще під час навчання в університеті, у 1964 р. Іван Вашкеба був прийнятий на творчу роботу – позаштатним студентським кореспондентом-організатором обласного радіокомітету. По закінченню вищого навчального закладу успішно пройшов конкурс і став кореспондентом головної редакції новин, потім редактором, старшим редактором редакції громадсько-політичного мовлення обласного радіо. З 1968 по 1973 рр. очолює щойно відкритий у Закарпатті кореспондентський пункт Держтелерадіо Української РСР і водночас є власним кореспондентом багатоканальної радіостанції «Маяк» Всесоюзного радіо. Водночас активно співпрацює з редакціями обласних газет – українською «Закарпатська правда» та угорськомовною «Карпаті ігоз сов» («Карпатське правдиве слово»), низкою республіканських періодичних видань, щоквартально готує обмінні передачі для Кошицької україномовної студії Чехословацького радіо та Ніредьгазької студії Угорського Національного радіо. Іван Михайлович публікує свої репортажі, нариси, публіцистичні матеріали про людей праці краю, кореспонденції на актуальну суспільно-політичну тематику, що характеризувалися вдумливістю, глибиною розкриття теми, оригінальністю задуму, громадянською позицією. Шістнадцять років поспіль з жовтня 1974 р. по грудень 1990 р. Іван Михайлович працює на дипломатичній роботі в Угорській Республіці. Протягом цього часу, у ранзі першого секретаря, а пізніше радника Посольства СРСР в Угорській Республіці він обіймає у різний період посади завідуючого протокольним відділом, прес-аташе, відповідального секретаря Будапештського Представництва Союзу радянських товариств дружби із зарубіжними країнами, Представника Всесоюзного агентства з авторських прав та ліцензування, Представника Союзу радянських товариств дружби і культурних зв”зків із зарубіжними країнами, працює у групі дипломатів, що займаються питаннями культури й культурного співробітництва Радянського Союзу та Угорщини. В цей час коло його професійних обов”язків входить поширення та глибоке роз’яснення знань у галузі культури й культурного співробітництва двох держав, практична організація процесу культурного обміну професійними колективами артистів, музикантів, вчених, проведення художніх виставок, концертів відомих ансамблів, хорових колективів, оперних співаків, артистів балету, проведення театральних вистав, підготовка міжурядових договірних документів про культурну співпрацю та організацію культурних заходів на теренах Угорщини й тодішнього Союзу, надання авторських прав на книговидання, публікацію статей та інше використання в Угорщині художньої, технічної, медичної літератури, музичних, драматичних та інших творів інтелектуальної діяльності радянських авторів в Угорщині та угорських авторів в СРСР. Будучи радником Посольства з питань культури і культурного співробітництва, Іван Вашкеба в Угорській Республіці організував з допомогою управління культури в Закарпатській області, дирекції та відповідальних працівників Закарпатського художнього музею у рамках персональних та колективних виставок , що проводилися ним у виставкових залах Будапешта, Дебрецена, Солнока, Сегеда, Мішкольца, Егера, Сийкешфегирвара, Сомботгея, Овзда, Ніредьгази, Шіовфока, Колочо, Копошвара та багатьох інших містах Угорщини представлення художніх полотен наших земляків: Антона Кашшая, Івана Шутєва, Золтана Шолтеса, Володимира Микити, В”ячеслава Приходька, Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі, Федора Манайла, Ернеста Контратовича, Миколи Керечаніна, Василя Свалявчика, Василя Гангура, Степана Усика, Йосипа Чернія, Юрія Герца та багатьох інших. У Будапешті відбулися концерти Заслуженого Закарпатського народного хору, танцювального колективу «Юність Закарпаття», колективу «Угорські мелодії», Мукачівського хору хлопчиків, багатьох самодіяльних художніх колективів нашого краю, цілої низки українських республіканських колективів. Серед них – «Червона рута», у складі якої була тоді і Софія Ротару, тріо Мареничів, хор ім. Верьовки, танцювальний ансамбль Вірського, сольні концерти оперних співаків Гізелли Ціполи, Ірини Мірошниченко, театральна вистава з участю народної артистки Лариси Хоролець, інші колективи. Були організовані зустрічі угорської громадськості з українськими вченими, серед яких були академік Євген Патон, викладачі Ужгородського державного університету (тепер Національного) Іван Грінчак, Петро Лизанець, Адальберт Балагурі, Василь Русин, Григорій Павленко, тодішній ректор УжНУ Володимир Сливка, космонавтом-українцем Павлом Поповичем, всього не перерахувати. Перебуваючи на дипломатичній службі І. Вашкеба водночас був власним кореспондентом Українського радіо в Угорській Республіці, тісно співробітничав з українськими республіканськими періодичними виданнями «Літературна Україна», «Робітнича газета», «Сільські вісті», регулярно направляв свої матеріали у різні редакції Українського республіканського радіо, закарпатську обласну пресу та на обласне радіо. Протягом роботи в Угорщині з відзнакою закінчив у Будапешті вечірнє відділення Міжнародного інституту журналістики за фахом міжнародна журналістика. З жовтня 1970 р. Іван Вашкеба – член українського відділення Спілки журналістів СРСР (згодом Національної Спілки журналістів України), а з листопада 1974 р. – член Міжнародної організації журналістів. Працюючи в Угорщині і вільно володіючи угорською мовою, він багато публікується в центральних засобах масової інформації цієї країни – газетах «Нийпсободшаг» («Воля народу»), «Нийпсово» («Слово народу»), «Модьор Немзет» («Угорська Нація»), «Модьор Гірлоп» («Угорські Новини») та у відомчій пресі, готує замовні матеріали для редакцій громадсько-політичного мовлення першого й другого Національного каналів угорського радіо і телебачення про політичну, культурну й економічну співпрацю двох країн, в тому числі Саболч-Сотмар-Березької (Угорщина) та Закарпатської (Україна) областей, про співробітництво окремих трудових колективів, допомагає в організації й проведенні їх ділових прикордонних зустрічей, сприяє обмінові досягнень людей різних професій у праці, проведенню щорічних святкових заходів у «Саду дружби» поблизу с. Лужанка Берегівського р-ну для працівників сільського господарства та підприємств переробної промисловості, керівників закладів культури й освіти двох країн. За шістнадцять років дипломатичної служби в Угорській Республіці І. Вашкеба – учасник кількох Всеугорських журналістських конкурсів, за успішну участь та перемогу в яких у 1984 р. йому присуджено вищу нагороду Спілки журналістів Угорщини – нагрудний знак «Золоте перо». У цьому ж році за особистий вклад у справу зміцнення дружніх зв’язків між народами двох країн та внесок у розширення й поглиблення культурного співробітництва Вашкебі І. М., рішенням угорських властей, присвоєно звання «Почесний громадянин ХІІ району Будапешта» із врученням відповідного диплому та золотої пам’ятної каблучки. Після повернення в Закарпаття, з 1991 р. І. Вашкеба працює заступником начальника відділу прес-служби управління з питань внутрішньої політики Закарпатської обдержадміністрації, згодом заступником начальника управління, а з лютого 1995 р. начальником управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації. З січня 2000 р. Іван Михайлович переходить на роботу в Закарпатський філіал Національного інституту стратегічних досліджень Президента України (ЗФ НІСД), де в різні періоди обіймає посади завідувача відділів регіональних проблем суспільного розвитку, згодом відділу регіонального моніторингу, експерта ЗФ НІСД. Щороку він бере активну участь у підготовці й проведенні міжнародних конференцій, семінірів, «круглих столів», експертних зустрічей, презентацій нових наукових видань філіалу. Водночас, як журналіст-міжнародник І. Вашкеба регулярно публікує власні матеріали у друкованих та електронних засобах масової інформації Закарпаття, головним чином тематично пов’язаних з його безпосередньою роботою: про розбудову української державності, шляхи до європейської інтеграції нашої країни, проблеми ринкових реформ та підприємницьких відносин, поглиблення демократичних процесів в українському суспільстві, життя національних меншин. Він – постійний учасник дискусійних матеріалів на коференціях, незмінний редактор багатьох наукових збірників, що перманентно видаються регіональним філіалом НІСД в м. Ужгороді. У своїй роботі він постійно веде пошук, дбає про високий рівень достовірності, фактажної та історичної правдивості аналітичних матеріалів, їх аргументованості й мовної культури. Професійні та організаторські якості Вашкеби І. М. яскраво проявилися під час нищівної повені у Закарпатті в 1998 р., коли в якості члена оперативної комісії облдержадміністрації з ліквідації наслідків природних катастроф він керував роботою відряджених в область груп журналістів центральних ЗМІ, які працювали у найбільш постраждалих районах нашого краю. Іван Михайлович активно допомагає їм якісно виконувати практичні завдання по висвітленню найважливіших щоденних подій. В його службові обов’язки входила водночас підготовка оперативних матеріалів про подолання наслідків повені для секретаріату Президента України, зведення про хід ліквідації повені в Закарпатті для Кабінету Міністрів України та тимчасової комісії Верховної Ради України з ліквідації наслідків катастрофічної повені. За успішне виконання цього завдання був нагороджений Почесною Грамотою та іменним кишеньковим годинником свого відомства. Вашкеба І. М. має низку урядових та відомчих нагород: 1981 р. – орден «Знак Пошани», 1984 р. – медаль «За соціалістичну культуру», 1989 р. – медаль «Ветеран праці», 1990 р. – Почесний Знак Президії ССОД – «За зміцнення дружби між народами», 1991 р. – Почесний Знак Президії ТУРД «Золотий Вінок». У січні 2006 р., в дні святкування Соборності України Вашкебі І. М. присвоєно Почесне звання «Заслужений журналіст України».

Додаткова інформація: