>
>
Василь Іванович Бідзіля
Видатні закарпатці
Всі закарпатці
Алфавітний покажчик
Бідзіля Василь Іванович
1936-1999 рр.
Біографія:
Народився 23 березня 1936 року в селі Сасово (тепер Виноградівського району Закарпаття) в багатодітній селянській родині. У рідному селі закінчив початкову школу, потім – Хустське педагогічне училище, після якого вступив на історичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. З першого курсу на канікулах ходив в палеонтологічні та археологічні експедиції, здобув досвід наукових розкопок. Далі навчався в аспірантурі в Інституті археології АН УРСР, захистив кандидатську дисертацію, що стосувалася історіографії племен, які проживали в Карпатській улоговині в останній чверті I-го тисячоліття до нашої ери. Ці матеріали викладені в монографії “Історія культури Закарпаття на рубежі нашої ери” (Київ : Наукова думка, 1971). Проводив наукову роботу, постійно брав участь в експедиціях, у тому числі і на Закарпатті — у селах Нове Клинове, Веряця. Основним досягненням науковця були розкопки у 1969 році скіфського кургану”. На початку 1970 року він очолив новостворену Запорізьку наукову археологічну експедицію Інституту археології АН УРСР, з якою і поїхав на Запоріжжя в “Долину царських скіфських курганів” на берегах Дніпра у Василівському районі. На розкопках цього величезного кургану (висота 9 м, діаметр — 70 м, глибина захоронень — більше 10 м) вперше в практиці розкопок було використано бульдозери, грейдери і шахтні кріплення тунелів. Знайдені в могилі золоті та срібні побутові предмети (більше 20 найменувань, крім дрібних прикрас і “фібул”) скіфських царів на той період за науковою цінністю були самими видатними в археології Європи з 1912 року (“Чортомлик”). Золота чаша “Братина”, ритони та срібні ковші відразу були відправлені до Ермітажу в Ленінград для консервації. Про ці розкопки В. І. Бідзілі у 1969–1970 роках писала європейська і світова преса, у тому числі “Кур'єр ЮНЕСКО”, радянські газети і журнали, наукові журнали. Зараз ці матеріали зберігаються у Музеї історичних коштовностей України. Про них написано і в “Большой советской энциклопедии”. У 1989-1997 рр. очолював самофінансований новобудовний підрозділ Інституту археології НАН України - Науково-виробничий кооператив “Археолог”.Помер в січні 1999 року після важкої хвороби. Похований в Києві на “Південному цвинтарі”.
Має понад 80 наукових публікацій. Серед них:
Історія культури Закарпаття рубежу н. е. – К., 1971;
Чорна металургія території України III ст. до н. е. – III ст. н. е. – К., 1982;
Стародавні металурги українських Карпат. — Ужгород, 1978;
Залізоплавильні горни середини I тис. н. е. на Південному Бузі // А., т. 15, 1963;
Зарубинецьке поселення у с. Лютеж // МИА. – 1969. – № 160 (у співавт.);
Латенские традиции в черняховской культуре // КСИА. – 1970. – в. 121.;
Додаткова інформація:
Джерельні приписи:
Василь Бідзіля : [укр. вчений] // Від Карпат – до Дніпра. – Ужгород : Патент, 1997. – С. 83-85. : портр.
Мезенцева, Галина. Дослідники археології України : енциклопедичний словник-довідник. – Чернігів : Рада, 1997. – C. 146.
Пагиря, Василь. Василь Іванович Бідзіля : [80–річчя від дня народж. археолога] / В. Пагиря // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2016 рік. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2015. – С. 116-119.
Інтернет-ресурси:
Бідзіля Василь Іванович [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sasovo.at.ua/news/bidzilja_vasil_ivanovich/2010-04-03-12 – Назва з екрана.
Курбан, О. В. Бідзіля Василь Іванович [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://esu.com.ua/search_articles.php?id=39856 – Назва з екрана.