Видатні закарпатці

Баконій Золтан Степанович

Біографія:

Лауреат премії ім. К. Ушинського, заслужений вчитель України. Чудовий педагог і наставник, ентузіаст-подвижник, невтомний пропагандист Закарпатської школи живопису. Баконій Золтан Степанович народився у вчительській сім`ї. Батько був директором народної школи. Мати викладала домоводство, художню вишивку. У цій сім`ї народилося 4 хлопчики і 4 дівчинки з них четверо стали педагогами. Один з братів Золтана Баконія Михайло – знаний активіст “Просвіти”, був засуджений за свою громадсько-політичну діяльність.Дитячі роки провів у рідному селі, яким дуже гордився, бо в ті часи воно було престижним місцем відпочинку ужгородців. Назавжди врізалися в пам`ять події бурхливого 1919 року, коли до Невицького прийшли чехословацькі війська. З 5 років хлопчик почав відвідувати уроки у класі свого батька, хоча офіційно навчання тоді починалося з шестирічного віку. Але батьківська оселя у приміщенні школи була суміжною з класом, тому вчителів син заходив туди просто з кімнати і приєднувався до учнів. Коли ж в кінці першого півріччя школярі отримали табелі, а Золтан – ні, він запротестував. Батькові довелося запросити спеціальну комісію, яка після іспиту офіційно зарахувала його сина учнем. Переломною подією в житті юного художника стала влітку 1935 році зустріч з Бокшаєм,  яким часто бував у Невицькому на пленері. Той помітив талант юнака і настійно рекомендував продовжувати вчитися далі. Так Золтан Баконій став учнем Ужгородської гімназії. Але хвороба очей поставила долю художника під запитання. Вихід знайшов Йосип Бокшай : якщо не можна повною мірою віддатися живопису, то можна стати педагогом і будити прекрасне у душах дітей. Золтан Баконій стає вчителем 1935-1936 р. у с. Новоселиця на Тячівщині, 1936 рік у Тячеві, з  грудня 1936 по серпень 1938 року у с. Урмезієво (Руське Поле) на Тячівщині, Шандрово на Хустщині. В 1947 році в Ужгородському Палаці піонерів Золтан Баконій створив студію образотворчого мистецтва. Спершу там займалося лише 15 дітей. У 1951 році Золтан Баконій – зустрів свою долю Олену Петрівну, яка вела гурток художньої вишивки та м`якої іграшки у Палаці піонерів. У 1952 році в сім`ї народився син Євген, 1954 році донька Марія Золтан Баконій керував своєю студією сорок років. За цей час через неї пройшло понад 8 тисяч учнів. Окрім Палацу піонерів, вчитель  мав також уроки малювання у середній школі № 1 м. Ужгорода. Педагог написав ряд підручників та методичних статей, за що був удостоєний республіканської премії ім. К Ушинського. Натхненну працю на освітянській ниві було відзначено також званням  заслуженого  учителя УРСР та обласною премією ім. Вакарова. В одній  зі своїх статей Золтан баковій наголошував, що “не прагне всіх учнів зробити художниками”. Основна мета – розвинути художні смаки дітей, навчити їх бачити прекрасне в природі, в житті , прищепити любов до творчості. З 1968 року студія стала базою розвитку дитячого  образотворчого мистецтва усієї області. За допомогою органів освіти і профспілок було організовано літній табір “Юний художник” на базі Свалявської школи – інтернату та будинку відпочинку “Берегвар”. Зимовий табір працював у санаторії “Карпати” під Мукачевим, де до обіду діти малювали, а після обіду ліпили снігові скульптури. За зміну табори приймали по 120 чоловік. З 1977 року табір у Сваляві було  перетворено на республіканський. У ньому  за дві зміни відпочивало і працювало понад 700 учнів з усієї України.  Почалися обміни делегаціями юних художників  з Чехословаччиною. На початку 70-х років студії навчалося впродовж року вже 250 дітей. У середині 70-х вона переселилася з лівого крила Палацу піонерів (нинішній Будинок вчителя) у більш простору і світлу аудиторію у правому крилі.  У 80-х кількість учнів зросла до 350. Студію відвідували діти не лише з Ужгорода та навколишніх сіл, а й з Перечинського, Великоберезнянського, Мукачівського, Берегівського районів. Виставки їхніх робіт відбулися у 50 країнах, у тому числі Італії, США, Японії, Індії, Китаї, Уганді. Близько 150 учнів Золтана Степановича стали  відомими живописцями, скульпторами, архітекторами, педагогами-художниками. Помер Золтан Степанович Баконій 14 січня 1989 року. Іменем Золтана Баконія названо провулок в м. Ужгороді. Традиційними стали дні пам`яті учителя.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи:

Баконій, З. С. В дружбі з пензлем / З. С. Баконій // Зірка. – 1974. – 16 серп. – С. 3.

Баконій, З. С. Їх малюнки – цікаві / З. С. Баконій // Закарпат. правда. – 1974. – 1 серп. – С. 4.

Баконій, З. С. Красою пронизано / З. С. Баконій  // Закарпат. правда. – 1977. – 18 серп. – С. 4.

Баконій, З. С. У світі прекрасного / З. С. Баконій // Молодь Закарпаття. – 1973. – 9 січ. – С. 3.

Баконій, З. С. У юних художників  / З. С. Баконій // Молодь Закарпаття. – 1952. – 21 верес. – С. 4.

***

Баконій, О. Як його могла любити влада, коли підтримував усе українське? : [розмова з жінкою З. Баконія / вела Окс. Гаврош] / О. Баконій // Фест. – 2004. – 1-17 листоп. – С. 14 : фот.

Інтернет ресурси:

Баконій Золтан Степанович (1916-1989) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://nevicke.narod.ru/Bakoni.pdf . –  Назва з екрана.

Луцкер, Лев. Золтан Баконій. Повноважний представник дитинства [Електронний ресурс] / Л. Луцкер. – Режим доступу : https://bit.ly/2o8DLhy. – Назва з екрана.

Маджара, Наталія. Відлуння історії: лист із Тячева 1936 року відомого художника-педагога Золтана Баконія [Електронний ресурс] / Н. Маджара. – Режим доступу : https://bit.ly/3ktTqB0 – Назва з екрана.

До 100-річчя від дня народження Заслуженого вчителя України України Золтана Баконія [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bit.ly/3B8STv4 – Назва з екрана.