Водяна кузня-музей

     Існує дві версії походження назви кузні: згідно першої - назва походить від слова «гамор», що з німецької означає «молот», за другою версією – від прізвища австрійського підприємця Гамора. Достеменно не відомо, коли саме була заснована водяна кузня в Лисичеві. У 1760-х роках на цьому місці діяла потужна паперова фабрика (папірня) графа Ласло Телекі. Тоді вперше було використано силу води, яка обертала дерев'яні колеса та приводила в рух молоти, що подрібнювали деревину. У 1795 році угорський дослідник Андраш Вальї у своїй книзі «Опис країни Угорщини» засвідчує в Лисичеві паперовий млин — «papiros-malma». В якості кузні Гамора почала функціонувати з 1850 року, коли граф Телекі засновує Довжансько-Лисичівський залізоробний завод. В сучасному розумінні це був металургійний холдинг, до складу якого і входила лисичівська Гамора. Спочатку сировину для потреб виробництва доставляли із сусідніх комітатів. Але транспортування виявилось настільки дорогим, що завод став збитковим. Було прийнято рішення шукати залізну руду на місці виробництва. Тривалі геологорозвідувальні роботи на околицях села Довге не увінчались успіхом. Проте, невдовзі наполегливість директора заводу, Моріца Пріградні, було винагороджено сповна — на околиці сіл Білки та Ільниця знаходять значні поклади якісної залізної руди. Видобуток сировини проводився переважно відкритим способом. Залізну руду, яка надходила до Лисичева та Довгого дробили за допомогою сили води, що приводила в рух важкі молоти. Потім руду переплавляли в купольних печах на залізо, яке в подальшому оброблялось ковалями.

     В середині XIX ст.в Австро-Угорщині виникає значний попит на вироби з чавуну. Для розуміння ролі цього матеріалу у ХІХ столітті важливо враховувати, що за своєю дешевизною та розповсюдженістю його можна порівняти з сучасними пластмасами. Внаслідок першої промислової революції у ливарній справі (поява високих доменних печей на кам’яному вугіллі) чавун став дешевим замінником дорогих металів — бронзи, латуні, нестача яких гостро відчувалась в Європі після наполеонівських війн початку століття. В зв’язку з підвищенням попиту на чавун, граф Телекі вирішує розширити виробництво та освоїти його виплавку. У 1900 році на заводі працювало 305 робітників. Підприємству належали 5 будівель та 23 кар’єри по видобутку залізної руди, на яких працювало 40 робітників. Для транспортування сировини функціонувала залізна дорога протяжністю 2 км, на якій використовувалось близько 40 вагонеток. На кузні в цей час працювало п’ять водяних коліс потужністю вісім кінських сил. За допомогою цих коліс приводили в дію не тільки молоти, а й міхи для нагнітання повітря у залізоплавильну піч, а також механізми, що подрібнювали залізну руду. Молоти обслуговували 15 ковалів у три зміни. У них було стільки ж помічників, а також інженер, управитель, обліковець і комірник. Загалом — близько 40 працівників. Продукція підприємства продавалася не тільки на внутрішньому ринку, але й експортувалася за кордон — до Сербії, Румунії, Угорщини.

     Під час Першої Світової війни і до 1918 року виробництво було закрите. Після приєднання Закарпаття до Чехословаччини, завод передається товариству «Dovzansko-Lisicevské zelezárny a lopatárny Josef Melchner a dr.Oldrich Bukovansky». В цей період завод був модернізований та випускав вироби побутового та промислового призначення: кухонні плити, посуд, ванни, ємності для прання, литі частини для плугів, шестерні, каналізаційні люки тощо. Асортимент виробів свідчив про те, що підприємство перейшло на випуск виключно утилітарної продукції. Проте через економічні труднощі вже у 1927 році Довжансько-Лисичівський завод був закритий.

     Гамора працювала на повну потужність до 1990-х років, поки повінь 1998 року не зруйнувала греблю, і кузня не зупинилася. Після повені кузню взяли в довгострокову оренду підприємці, подружжя Віктора та Ольги Петровці. Власними силами вони відновили греблю та зробили капітальний ремонт будівлі самої кузні. Сьогодні кузня продовжує функціонувати, виготовляючи дрібний сільськогосподарський реманент — мотики, лопати, заступи, тощо. Зрідка — сувенірні підкови для туристів. Дехто стверджує, що цей об’єкт – єдина в Європі діюча водяна кузня-музей – хоча насправді дійсно вона єдина тільки в Україні. В Європі досить багато діючих водяних кузень, зокрема, в сусідній Чехії налічується близько десятка таких об’єктів технічної спадщини, один з яких навіть знаходиться під охороною ЮНЕСКО! Для нашої ж «Гамори» унікальність полягає в тому, що вона – єдина в Європі водяна кузня-музей, яка де-факто навіть не має статусу пам’ятки культурної спадщини і не охороняється державою. В кінці червня кожного року на території історичної кузні – гамори в с.Лисичево проводять найкращий фестиваль традиційного ковальського мистецтва, народних промислів та фолькльору фестиваль "ГАМОРА".

913(477.87)
Г 18
Гамора : єдина в Європі діюча водяна кузня: Унікальна памятка ХVIII ст. в селі Лисичові на Закарпатті. - Ужгород : МПП "Гражда", 2004. – Буклет.

К 79.140.67
Ф 11
Філіппов , Олексій.  У гості до Гамори  : [про водяну кузню за одноймен. назвою на Іршавщині] / О. Філіппов  // Старий Замок. Паланок. - 2008. - 15-21 трав. -  С. 20. ; Експерес. Закарпатські новини. - 2008. - 5-12 черв. -  С. 1.

К 79.140.67
Г 61
Голомідова, Наталія. Гаряче серце "Гамори" : [про кузню в с. Лисичево Іршав. р-ну] / Н. Голомідова // Карпати. Туризм. Відпочинок. - 2007. - № 7-8 (лип.-серп.). -  С. 112-115.

К 85.11
Г 18
"Гамора" відтепер і в Іршаві - на кованому панно : [про символ ковал. мистецтва та логотип одноймен. фестивалю на фасаді Іршав. райбудинку культури] // Новини Закарпаття. - 2017. - 18 лип. -  С. 2.

069(477.87)
К 17
Грибанич, Ілля. Діюча водяна кузня ("Гамора") в селі Лисичево Іршавського району Закарпатської області : [про одноймен. музей] / І. Грибанич // Календар "Просвіти" на 2011 рік / Закарпат. крайове культ.-освітнє т-во "Просвіта"; уклад. П. М. Федака ; П. П. Федака. - Ужгород, 2011. -  С. 71-72.

676(477.87)
Г 45
Гецко, Василь.  Історія паперової фабрики та унікальної мануфактури-кузні "Гамора" в селі Лисичево : [промисли с. Лисичева Іршав. р-ну] / В. Гецко // Карпат. об’єктив. - 2018. - 28 черв. -  С. 12 : фот. ; Карпат. об’єктив. - 2018. - 5 лип. -  С. 12.

***

Кузня "Гамора"

Історія водяної кузні

Фестиваль ковальського мистецтва "Гамора" 2018