Невицький замок

   Вчені припускають, що Невицький замок був зведений в ХІІ столітті на місці існування дерев’яної споруди. Тоді і з’явилися про нього найперші згадки як про королівському зміцненні, що виконує роль будівлі, розташованої на відрізку найважливішого торгового шляху, який проходив через тодішній Ужгород. Незадовго після цього у фортеці ховалися ті з місцевих феодалів, які брали участь у повстанні проти правління короля Карла Першого.

   З 1328 року замок в руках угорських магнатів Другетів. Спочатку планувалося, що власники будуть тимчасовими. Та в 1333 році король передумав і підписав документ про передачу замку в подарунок. Наступний король Людовик Великий підтвердив дарчу – і відтоді аж до ХVІІ ст. єдиним власником замку був рід Другетів. З початком громадянської війни у 1440 році замок був єдиним в краю, тому для його укріплення та добудову доклали максимум зусиль. Пришвидшило процес швидке поширення вогнепальної зброї, гармат. Розкопки на місці доводять, що в той час активно використовували гармати з ядрами до 25 см. Для того, щоб краще боротися з гарматами, з південного боку була зведена ще одна вежа. Бійниці допомагали оберігати міст. Також було вирішено звести третю лінію оборони, яку створили використовуючи дерево та глину. Вчені припускають, що ХІV-XV ст. – переломний період для замку, адже саме тоді бастіон набув свого остаточного вигляду. Фортеця за своїми стінами могла прихистити близько 1500 людей. У 80-х роках XVІ ст. замок бере штурмом Дьордя Другий Другет. Він і стає наступним власником. Хоча володіти там не було чим – замок в процесі битви зруйнований, тому залишається пусткою на довгі роки.

   Згідно зі загально відомою легендою, замок був побудований як схованка для жінок і дітей під час ворожих нападів. Звідси начебто і походить назва – Невицький (схованка "невіст", "невістський замок"). Ця легенда дозволяє припустити, що ще до початку будівництва замку у власному значенні цього слова, а саме як центру феодального маєтку, тут було городище, яке виконувало функції сховища. Такі городища характерні для слов’янського населення ІХ-ХІ ст.

   Найпопулярніша легенда про Погану Діву або злу чаклунку. Найголовніше, що прототип Поганої Діви дійсно існував, але про це згодом. Так от, тодішня володарка замку для того, щоб краще укріпити стіни муру, задумала домішувати у вапно яйця та молоко. І дійсно, це б допомогло. Та десь почула жінка, що кращого за материнське немає молока. Тому в усіх, хто годував груддю, змушували віддавати їжу для немовлят. Ті, в свою чергу, помирали. Велике горе накрило поселення. Та на цьому чаклунка не зупинилася. Для того, щоб стіни набули магічної сили, до вапна разом з молоком вирішила додавати кров незайманих дівчат. Тих, хто ж не підкорявся волі Поганої Діви, жорстоко страчували. Здавалося б, ніщо не зможе покарати нечисту на руку та гнилу душею відьму. Та дійшли слухи про її діяння до селянина Іванка. І вирішив він стати королем та стратити поганку. Не повірив ніхто в його слова, тільки насміхалися з хлопця. Казали, що стане той королем тоді, коли залізо зацвіте. І для прикладу встромили залізного кийка в землі. І сталося диво – зацвів кий буйним цвітом. Вирішив Іванко, що то знак, і вирушив до Ужгорода. Там саме не могли вибрати короля. Довго сперечалися, поки не вирішили підкинути корону вверх, кому впаде на голову – той і буде новим володарем угорських земель. Тричі падала корона на голову Іванкові, як вельможі не хотіли робити з хлопа короля, але прийшлося. Так Іванко, вже як король, зумів зупинити злу чаклунку. Прототипом Поганої Діви була нащадок роду Другетів угорська графиня. Дійсно, бажаючи укріпити стіни замку, його господиня веліла додавати до вапна молоко. За найменших огріх жорстоко карала. Не витримавши більше свавілля графині, люди пожалілися королю. Щоб не затівати війну, володар задумав хитрістю виманити вельможу із замку. Було зібрано стадо корів, до шиї яких було прикріплено дзвіночки, а до рогів сіно, яке було підпалене і створювало димову завісу. Вся ця купа корів успішно здолала зло. Серед ночі налякана страшним видовищем графиня спробувала втекти, але завбачливі військові короля її впіймали й стратили.

К 85.11
Д43
Дзембас, Олександр Васильович. Невицький замок. : історичний нарис / О.В. Дзембас, Й.В. Кобаль. – Ужгород : Закарпаття, 2005. – 80 с.

63.5(4Укр)
Л 13
Невицький замок /// 1000 цікавих фактів про Україну. – Х. : Віват, 2015. – С. 150-151. : фот.

85.11(4УКР)
М 90
Мунін, Георгій Благоєвич. Визначні пам'ятки Західної України . The Famous Sights of Western Ukraine / Г. Б. Мунін, Х. Й. Роглєв, О. О. Гаца ; авт. англ. тексту Д. В. Кушнір. – К. : Книга, 2008. – С. 18-19.

К 85.11
Н 91
Ньорба, Володимир. Замки Закарпаття. Тranscarpathian Castles : [фотоальбом] / В. Ньорба ; пер. англ. О. Драган ; фото: В. Ньорба ;  Ю. Філіп. – Ужгород : Краєвиди Карпат, 2008. – 80 с. : фото.кол.

К 63.3
С 28
Седой свидетель старины. Реальность и легенды о Невицком замке : справочное издание / уклад. Л. М. Алексеєнко ; світлини К. Смутко. – Ужгород : Патент, 2010. – 16 с.

***

Невицький замок взяли штурмом. А потім продовжили археологічні розкопки [ : [ст. юних туристів Іршав. р-ну] / Я. Гулан // Старий Замок. Паланок. – 2009.– 27 серп. – 3 верес. – С. 3. ; Неділя. - 2009. – 29 серп. – 4 верес. – С.7.

Невицький замок врятувати неможливо. Оскільки він нікому не належить  // Чиста політика. – 2008. – 4 груд. – С. 7.

Невицький замок має двійника? : [копія замку в с. Кам’яниця Ужгород. р-ну] // Новини Закарпаття. – 2013. – 12 листоп.– С. 2.

Невицький замок планують перетворили на історико-культурний заповідник  // Новини Закарпаття. – 2016. – 9 лип. –  С. 1, 3. : фот.

Невицький замок стане заповідником  // Наш Ужгород. – 2016. – 8-14 лип. – С. 8. : фот. кольор. ; Демократ. Україна. – 2016.– 15 лип. –  С. 16.

 Невицький замок - орлине гніздо Закарпатського середньовіччя  / О. Дзембас // Наш рідний край. – 1998. – № 4 (груд.). – С. 36-38. : фот.

Невицькому – 642 роки  : [с. Невицьке Ужгород. р-ну] // Європа-центр. – 2006. – 16 верес. – С.6 ; Вісті Ужгородщини. – 2006. – 16 верес. – С. 6.

***

Невицький замок

Невицький замок

Невицький  замок

Невицький замок