Біографія. Гаврило Глюк народився в Трансільванії, що тоді входила до складу Австро-Угорщини. Почерпнуте від батька прагнення до конструювання та проектування меблів, потім — до численних малюнків та зарисовок привело Глюка дуже рано до навчання у майстернях: спочатку ремісничих, а потім живописних.

У 1931—1933 роках навчався у Вищій школі образотворчих мистецтв у Будапешті. На той час сім'я художника переселилася до Ужгорода, що входив до складу Чехословаччини.

Численні художні вправи, малювання на пленерах дали результат. Художнику вдаються живописні замальовки, він навіть робить успіхи і перед глядачем: продає перші твори шанувальникам.

Але обстановка в Угорщині змінилася, і Глюкові було зауважено про небажаність його перебування на території Угорщини. 1933 року Глюк покинув Будапешт. У Румунії його на півтора року призвали до армійських лав. Військову повинність відбував у місті Сібіу. Після демобілізації навесні 1936 року художник через підданство не мав змоги поїхати до Чехословаччини, де були батьки, йому довелося їхати до Бухареста.

Після приєднання Бессарабії до Радянського Союзу Гаврило Мартинович вступив на другий курс художнього училища в Кишиневі. Але всі його плани порушила Друга світова війна. Глюка мобілізували в трудову армію: він працював у технічному з'єднанні, на будівництві залізниці та інших об'єктах у Дніпропетровську, Елісті, Сталінграді.

Після війни художник повернувся до Кишинева. Тут знову прилучився до мистецького життя. став членом Спілки худождників Молдавії.

1947 року Глюк переїхав на Закарпаття. Жив і працював в Ужгороді. Крім живопису займався графікою.
Член Спілки художнків Молдавії з 1947 року.
Член Національної Спілки художників України з 1954 року.
Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, всесвітніх виставок-Ужгород, Київ, Москва, одеса, Варшава, Венеція, Брюссель, Нью-Йорк,Мехіко, Париж, Фінляндія, Іспанія - з 1946 року.Глюк малював жанрові картини, портрети та пейзажі. Мистецтвознавець Олена Полянська відзначила постійну тягу художника до зображення трударів: лісорубів, колгоспників, до їх буття на полях, у горах. Це прикметна риса творчості художника-реаліста.

Однією з найкращих робіт Гаврила Глюка мистецтвознавці вважають твір «Лісоруби на вахті миру», створений 1950 року. Сучасники відзначили його як зі смаком задуманий і прекрасно виконаний. Тут немає надуманості, штучності, навпаки, постаті лісорубів залиті сонцем, яскраво освітлені та монументальні.

Твором, що приніс Глюку європейську славу, стала картина «Лісоруби», написана 1954 року. Крок за кроком підходив автор до втілення свого задуму, виконав чимало етюдів. У центрі композиції «Лісорубів» — постаті двох молодих вантажників. Один з них, що в білій сорочці, переступив через колоду, другий схилився: динаміка життя багатомовна й оптимістична. 1958 року за картину «Лісоруби» Глюка відзначено великою срібною медаллю на Всесвітній виставці в Брюсселі.

Глюк любив малювати з натури, як кажуть професіонали, «а ля прима», коли гармонія рухів плавно лягала на папір хвилястими лініями та виразними штрихами. Багато рисунків і шкіців, що збереглися у колекціонерів і сім'ї художника, свідчать про непосидючу натуру митця, його постійний потяг до творення.
Вагоме місце у творчому доробку автора займав портрет. Психологічно виважені портрети сучасників доносять до глядача глибину проникнення в модель засобом своєрідної «духовної сповіді» портретованих. Зображені у національних кроях і сучасному вбранні, в інтер'єрі та поза ним вносять дивовижну нотку ніжності та життєлюбства.
1982 року видано каталог «Гаврило Глюк». 2007 року в київському видавництві «Новий друк» побачив світ фотоальбом «Глюк Гаврило Мартинович. Живопис. Графіка». Його видано за сприяння глави Секретаріату Президента України Віктора Балоги, голови Закарпатської облдержадміністрації Олега Гаваші.

Роботи художника зберігаються в Третьяковській галереї в Москві, Національному художньому музеї України та ін.
Помер в 1983 році в м. Ужгород