Біографія. Належала до тієї плеяди учителів-сподвижників Закарпаття, зусиллями яких, за визнанням В.Гренджі-Донського, із "етнічної маси сформувався свідомий український народ".
Наймолодша із дев'яти дітей лісоруба Іллі Сегеди з
Великого Березного, рано осиротівши, зуміла отримати
педагогічну освіту в Ужгородській жіночій учительській
семінарії . Пізніше склала фахові іспити на право
викладання географії та малювання а горожанських
школах. Працю вчительки розпочала в 1930 р. в с.
Ільниця іршавського району, потім вчителювала в селах Стричава, Ставне та Ужок Великоберезнянського району, а з 1944 р.і до виходу на пенсію в 1966р.- у Великому Березному.
Разом з своїм чоловіком - теж учителем, відомим просвітянським і політичним діячем Іваном Миколайовичем, вела активну громадсько-патріотичну роботу, очолювала жіночий рух, була організатором численних національно-культурних акцій, до яких усі колишні режими ставились неприхильне. Впродовж 1947-1952 рр. Катерина Шелепець навчається заочно на природничому факультеті Львівського педагогічного інституту.стає авторитетним педагогом-хіміком. її висока освіченість та інтелігентність, стремління до прекрасного і почуття громадянської повинності - все це результат власної наполегливості та впливу наставників о. Василя Лара, Юліана Ревая та Йосипа Бокшая, близького знайомства з Іриною Невицькою, В.Гренджа-Донським і Оленою Кульчицькою, постійного спілкування з Золтаном Шолтесом та Ернестом Контратовичем, з представниками національної свідомої молоді декількох поколінь,простими і філософськи мудрими трударями Верховини.
Катерина Шелепець була всебічно обдарованою особистістю. Окрім педагогічної діяльності, якій вона віддалася сповна, її знали як талановиту акторку і театрального режисера, вона писала оповідання, готувала літературні переклади, створювала одноактні п'єси та хореографічні композиції, публікувала статті на виховні та мистецькі теми і малювала - малювала завжди,скільки себе пам'ятала.
Основні її художні жанри - пейзаж і натюрморт, переважно квіти. Працювала також над сюжетними картинами, портретами, ілюстраціями до літературних творів, зокрема "Лісової пісні" Лесі Українки, етнографічними матеріалами (верховинський одяг, вишивки), малюнками для газетних публікацій. Виставлялася багато, постійно приймала участь в районних та обласних виставках та оглядах,експонувала роботи на республіканській виставці у Києві (1983).а персональні виставки в Ужгороді (1961) і Львові (1986) стали помітними культурними подіями.її картини зберігаються у Львівському музеї народної архітектури та побуту, в багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном - в Канаді, Росії та Словаччині. При цьому Катерина Шелепець ніколи не називала себе художницею, вважаючи заняття образотворчим мистецтвом тільки складовою.однією із граней її системи навчання та естетичного виховання.
Очевидно, що цінність живописних робіт Катерини Шелепець полягає в можливості презентувати через десятки років, які минули, рівень і значимість її педагогічного І творчого доробку є найбільшим надбанням воістину народної вчительки і митця .
Померла 26 грудня 1988р.