Біографія. Скульптор.
Розпачливі твердження, що сучасної скульптури не існує, були в усі часи. Зручніше і спокійніше користуватися перевіреною класикою і не думати про розвиток мистецтва. Водночас скульптори у нас, на Закарпатті, є, й один із них - народний художник України Іван Бровді. Він тішиться тим, що його творіння радують людей сьогодні, і сподівається, що приноситимуть душевну насолоду майбутнім поколінням. У твердженні, що талановиті люди народжуються у провінції, є частка істини. Свій шлях до мистецького Олімпу Іван Бровді пояснює перстом Божим, який вів його від успіху до успіху. І підтримкою простолюду, для якого творив.
Після закінчення середньої школи у Великих Ком’ятах (1952-1955), І. Бровді навчався в Училищі прикладного мистецтва в Ужгороді (1956-1961). Від того часу створив значну кількість монументальних робіт, бронзових та дерев’яних рельєфів для площ і будівель
на Закарпатті. Багато з них стосується тем русинської історії та культури, в тому числі алегорична робота «Син і вир» (1978) біля Синевирського озера на Верховині; «Зодчий» (1980) для Закарпатського етнографічного музею під відкритим небом в Ужгороді; серія чотирьох барел’єфів «Історія Мукачева» (1986), у дворі школи мистецтва; дерев’яний рельєфний портрет Августина Волошина (1998); і монументальна бронзова композиція – статуї слов’янських вчителів Кирила й Мефодія (1999), яка прикрашає головну площу Мукачева. У рідному селі Іван Бровді закінчив семирічку, потім у сусідніх Великих Ком'ятах одержав атестат зрілості. Ще в початкових класах у Івана проявився хист вирізати з каолінових глин, якими багата околиця Онока, фігурки звірів, птахів, людей. Вчителі хвалили доробки юнака і радили матері віддати сина на навчання в Ужгород.
У1956 році повіз документи в Ужгородське училище прикладного мистецтва. У ті часи талант, а не гроші, служив перепусткою до навчання і юнака приймальна комісія зарахувала. Спочатку Іван Бровді брався за все, та найбільших успіхів він досяг у декоративно-монументальній скульптурі та станковому живописі. Його композиції, вирізані з дерева, на виставках кращих студентських робіт викликали схвальні відгуки педагогів Ф. Манайла, В. Свиди, П Бал-ли, М. Поповича, А. Шепи, К. Лозового, І. Гарапка, М. Медвецького
Амплітуда творчих захоплень Івана Бровді – широка. В останні роки його мистецькі домінанти – в царині живопису. Скульптура з чіткою тривимірністю і монохромністю візуального мовлення поступається місцем площинному живописному відтворенню з яскравою поліхромією звучних декоративних кольорів, що складають прикметну ознаку його полотен. Пензлик, як і різець, стає слухняним інструментом в талановитих руках Майстра. Сюжетні наголоси і пріоритети не покидають меж тематичної оповідності ранніх скульптурних творів. Колоритні сценки побутування земляків – селян і лісорубів, ковалів і вівчарів, їх будні і свята, яскрава обрядовість залишаються в центрі мистецької уваги автора. Герої його малярських віддзеркалень – сильні і мужні люди з великими натрудженими руками, кремезними міцними постатями, чесними відкритими обличчями. Їхньою шляхетною сумлінною працею, вчинками і помислами твориться добро, звищується духовна екзистенція народу, примножуються багатства рідної землі та життєві статки горян. Не обмежений бажанням догодити невибагливим смакам, щасливо оминаючи спокуси та зваби комерційного кон’юнктурного попиту, автор вдається до філософічно-асоціативної образності мовлення, використовує зображальні можливості сміливих деформацій, художніх гіпербол та метафор. Живописець успішно уникає поверхової красивості, штучної правдоподібності та глянцевого гламуру картинного відтворення. Слушно віднайдена образотворча лексика цих малярських звернень творена сильними, динамічними, енергійними живописними формами, соковитим звучним лунким колоритом, сміливими зіставленнями та контрастами барвистих площин, міцною виваженою композиційною та об’ємно-структуровою побудовою.