Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека ім. Ф. Потушняка::Художники Закарпаття

> >

Електронна база «Художники Закарпаття» надає можливість професійним художникам різних жанрів безкоштовно скористатись цим інформаційним ресурсом. До наданої Вами інформації (коротка творча біографія та фото власних творів) мають доступ всі користувачі України та інших країн, що цікавляться образотворчим мистецтвом.

Бедзір-Кремницька Єлизавета Людвігівна

Народився :1925-06-14

Місце народження: м. Ужгород

Помер :1978-03-11

Біографія.

Член Національної спілки художників України.

Ліза Кремницька – видатна художниця третього покоління закарпатських майстрів живопису і водночас не схожа ні на кого, окрема мистецька особистість. Вона мала відвагу опинитися в епіцентрі нової хвилі закарпатського художнього життя, стати дружиною художника Павла Бедзіра, прийняти долю художниці, відкинутої офіціозом, але незламної в творчості, що тривала впродовж усього її життя і зрештою коштувала їй життя.

Ліза була неймовірно талановита. Поступила в училище без будь-якої підготовки й уже за рік навчання вражала своїми живописними досягненнями і здатністю вловлювати найсуттєвіші риси в малюванні портретів. Мала непростий характер, противилася всьому обов’язковому і водночас була вельми вразливою.

Неординарна Ліза народилася 14 червня 1925 року в найдавнішій частині Ужгорода – Радванці. Жила у маленькій квартирі з мамою і молодшим братом Отто, що згодом став скульптором. З 1932 до 1941 відбулося шкільне навчання. Після спроби навчатися у торговельному технікумі, визначилося головне – художнє училище з 1946 до 1950.

Її першим і єдиним місцем роботи став Художфонд. У 1952 році вперше виставила свої роботи на обласній виставці і з тих пір виставкова діяльність не припинялася. Того ж року Кремницька вийшла заміж за Павла Бедзіра. Почалося непросте спільне життя, творча робота і часом змагання двох талантів.

Ліза фантастично працювала з кольором. Під впливом Павла пережила захоплення графікою і зробила своєрідні графічні серії, але суттю її творчості був колір. Зачаровують її полотна з пастозно покладеними дивовижно знайденими кольоровими співвідношеннями у техніках темпери, особливої бедзірівської емульсії і навіть в енкаустиці – портрети, пейзажі, натюрморти кінця 1950-х – середини 1960-х років, багатофігурні композиції 1970-х років, малюнки фломастерами.

У 1958 році Кремницька подала документи на вступ до Національної спілки художників. Прийняли її через 10 років, у 1968-му, а ще через 10 років, у 1978 році художниця раптово померла.

Над нею тяжів увесь набір чинників, що перешкоджали нормальному професійному зростанню в СРСР. Вона ніяк не вписувалася в контекст соцреалізму. Однак вона зробила своє мистецтво, яке залишила нам разом із спогадами про богемні, творчі 1960-ті й про тих, що були в епіцентрі мистецьких подій.

[інформацію взято з сайту "Арт-простір Закарпаття", автор – Михайло Сирохман]

Без назви

Без назви
₁₉₆₉

Без назви

1960-і 31,5 x 50,5
картон, гуаш

Натюрморт на синьому
₁₉₆₈

62 x 62
полотно, олія, темпера

Понад вечір
₁₉₆₈

Без назви

Без назви
₁₉₆₈

Без назви
₁₉₇₂

Без назви
₁₉₆₆

Без назви

Посилання.

Кремницька Єлизавета – Арт-простір Закарпаття (життєпис автора, портфоліо робіт, фото- та відеоархів, бібліографія)

Кремницька Єлизавета Людвігівна – Вікіпедія

Кремницька Єлизавета Людвігівна – Художня галерея KarpatArt.com

Бедзир-Кремницька Єлизавета Людвіґівна – Енциклопедія Сучасної України

Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека ім.Ф.Потушняка

Новини

2026-02-28

Шановні користувачі, новинки Відділу краєзнавства чекають на вас.

2026-02-27

Шановні користувачі, нові цікавинки Відділу обслуговування чекають вас.

2026-02-24
19 лютого відбувся особливий вечір підтримки та єднання. Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека імені Ф. Потушняка передала книги до «Ветеранського Хабу Закарпаття» - і це стало початком теплої зустрічі, наповненої розмовами, спогадами та щирими емоціями. Завідувачка відділу проєктної та соціокультурної діяльності Євгенія Напуда розповіла про книги як спосіб підтримки ментального здоров’я, про силу читання у складні часи та про те, як історії допомагають знаходити опору, сенси й внутрішню рівновагу. Вечір був дуже затишним, щемливим і по-справжньому душевним. Книги знайшли новий дім, а слова підтримки — відгук у серцях. Особливу атмосферу створило музичне привітання для ветеранів та їхніх родин від Сергія Летучого — щире, живе й проникливе. Дякуємо всім, хто був поруч і наповнив цей вечір підтримкою, довірою й теплом.

повний текст ...

Комунальний заклад