94(477)"16"

С 51

Смолій, В. А. Петро Дорошенко: особистість в реаліях епохи / В. А. Смолій, В. С. Степанков ; Нац. акад. наук України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса, Центр іст. політології. - К. : Парлам. вид-во, 2021. - 792 с. : іл.

 

У праці, із залученням ґрунтовної джерельної бази, відтворено історичной портрет одного з найбільш харизматичних політичних лідерів козацької України середини — другої половини XVII ст. Його життєвий шлях і діяльність висвітлюються на широкому тлі міжнародних відносин у центрально¬східному регіоні Європи з урахуванням сукупності внутрішніх чинників, а також тих складних геополітичних реалій, у яких опинилася Українська держава після смерті Б. Хмельницького.

 

355(477.8)"19"

С 79

Стельникович, С. В. Тарас Бульба-Боровець: "Ми не можемо ні на хвилину припиняти нашої боротьби" / С. В. Стельникович ; Нац. акад. наук України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса, Центр іст. політології. - К. : Парлам. вид-во, 2021. - 280 с. : іл. 

 

Видання присвячене військовому, політичному й громадському діячу, прихильнику республіканської політичної думки часів Української революції 1917–1921 років, засновнику УПА «Поліська Січ» Тарасу Бульбі-Боровцю. У книзі на основі широкої джерельної бази показано становлення політичного світогляду майбутнього отамана, його діяльність у роки Другої світової війни, а також еміграційний період життя. Звертається увага на знання та пам’ять про Тараса Бульбу-Боровця. Видання ілюстроване.

94(477)"1932/1933"

К 28

Касьянов, Г. Розрита могила : голод 1932-1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті - 2000-ні) / Г. Касьянов. - 2-ге вид. – Х. : Фоліо, 2020. - 204 с. 

 

Георгій Касьянов (нар. 1961 р.) — український історик, доктор історичних наук, професор. Стажувався і викладав в університетах Європи, США, Канади, Авст¬ралії, Японії. Автор близько двохсот наукових розвідок, опублікованих україн¬ською, російською, білоруською, польською, німецькою, англійською, фінською мовами. Саме про те, як представлений Голодомор в історіографії, політиці, пам’яті, міжнародних відносинах, внутрішньополітичній боротьбі в Україні, — ця книга. Автор задається питанням, наскільки професійний історик може бути незалежним від впливу політики і настроїв суспільства. Політика впливає на історіографію чи історіографія на політиків? Як формується і чи змінюється історична пам’ять під дією сучасних політичних процесів? Ці та інші питання розглядаються на прикладі становлення та поширення історичного образу Голодомору 1832—1933 років в Україні.

94(470+571)"1470/20"

П 39

Плохій, С. М. Загублене царство : історія "русского мира" з 1470 року до сьогодні / С. М. Плохій ; пер. з англ.: В. Євменов, Є. Євменов. – Х. : Фоліо, 2020. - 320 с. : іл.

 

Нова книжка С. Плохія стала відгуком професійного історика, одного із ведучих спеціалістів в галузі історіографії та історії Східної Європи, на російсько-український конфлікт, що розгорівся 2014 року. Детально розглядаючи історію українського та російського народів, автор доводить, що коріння цього конфлікту заховано в самому процесі становлення Росії як держави. Та й саме піднесення як російської держави, так і російської нації, її великодержавний статус — все це трималося на Україні, якій треба було бути окремою, але невіддільною частиною Росії. Багато хто в Кремлі та за його межами у виході України з-під впливу Росії побачив атаку на саму Росію.

39(=161.2)

Е 88

Етнографічні групи українців Карпат. Лемки / О. М. Болюк, С. М. Боньковська [та ін.] ; редкол. Я. Тарас, редкол. М. Сополига [та ін.], за наук. ред., уклад. С. П. Павлюк ; Нац. акад. наук України, Ін-т народознавства. – Х. : Фоліо, 2020. - 366 с. : кол.іл.

 

«Етнографічні групи українців Карпат. Лемки» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. У цьому монографічному дослідженні відображено своєрідність буття лемків, ґрунтовним аналізом охоплено увесь спектр ¬їхньої матеріальної традиційної культури — народне зодчество, одяг, харчування, основні й допоміжні заняття, промисли та ремесла тощо, а також духовну культуру з її обрядово-звичаєвим багатством вірувань від язичництва до християнства, традиційні знання, фольклор та ін. Лемки, як одна з найпомітніших етнографічних груп українців, заслуговують на безумовне всебічне вивчення історико-соціального буття та культурної традиційності. Саме лемкам випала особливо важка доля через політичну ситуацію: бути уярмленими упродовж кількох століть не тільки одним окупантом, але й пере¬бувати одночасно у складі декількох чужих держав, але не скоритися, не втратити своєї української самобутності, зберігши при цьому моральну велич і силу духу національного самоусвідомлення у найскладніших історичних випробуваннях. Лемків і Лемківщину слід розглядати не у загальноприйнятому руслі як українську діаспору, а як українське зарубіжжя, населення якого продовжує жити на своїй історичній батьківщині, але в політичних умовах іншої держави.

39(=161.2)

Е 88

Етнографічні групи українців Карпат. Бойки / О. М. Болюк, С. М. Боньковська [та ін.] ; редкол. Я. Тарас, редкол. М. Сополига [та ін.], за наук. ред., уклад. С. П. Павлюк ; Нац. акад. наук України, Ін-т народознавства. – Х. : Фоліо, 2020. - 276 с. : кол.іл. 

 

«Етнографічні групи українців Карпат. Бойки» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. Монографічне дослідження приурочене всебічному висвітленню унікального культурно-традиційного спадку бойків. Своєрідними рисами відзначаються різні галузі бойківської народної духовної культури, характер осмислення природних і суспільних явищ, комплекс норм народного звичаєвого права, моралі, етики, традиційних знань, обрядів, сімейного і побутового календарів тощо. В них переплелися нашарування народної буденної свідомо¬сті різних епох, починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язиче¬ських і пізніх християнських елементів, фантастичних ілюзорних уявлень із здобутками упродовж віків, практичним досвідом. Бойківська фольклорна традиція донесла до нашого часу цікаві пам’ятки давніх верств усної поетичної творчості українського народу, зокрема календарно- і сімейно-обрядової (колядки, ладканки), народні балади, соціально-побутові пісні, народні казки, легенди, перекази. Значний інтерес становить мелодична і тональна структура бойківських народних пісень та інструментальної музики, музичні й хореографічні особливості народного танцю. На виняткову увагу заслуговує образотворче народне мистецтво бойків — вишивка, форми і способи прикрашати одяг та інші побутові предмети, вироби з бісеру, різьблення по дереву, розпис писанок і народний живопис.

39(=161.2)

Е 88

Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули / О. М. Болюк, С. М. Боньковська [та ін.] ; редкол. Я. М. Тарас, редкол. М. Саполига [та ін.], за наук. ред., уклад. С. П. Павлюк ; Нац. акад. наук України, Ін-т народознавства. – Х. : Фоліо, 2020. - 384 с. : кол.іл.

 

«Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. Монографія присвячена вивченню усіх аспектів життя гуцулів. Гуцульські звичаєві, правові й етичні нормативи, вірування, забобони, демонологія, звичаї, обряди представляють складний і надзвичайно цінний для науки матеріал. У ньому простежуються відбитки духовного життя різних епох починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язичницьких і пізніших християнських елементів, фантастичних ірраціональних уявлень із практичним досвідом, набутим і перевіреним упродовж віків. Багатий реліктовими елементами і гуцульський фольклор, особливо обрядові пісні, казки, легенди, замовляння, пов’язані з віруваннями і забобонами. В народній поезії гуцулів набули особливого розвитку такі пісенні жанри, як коломийка, співанка-хроніка. Неповторною своєрідністю відзначаються мелодика народного співу, інстру¬ментальна музика, традиційні танці, самобутнє народне мистецтво та ін. Ще в минулому Гуцульщина славилася своїм багатим ужитково-декоративним мистецтвом: керамікою, різьбою по дереву, чудо-писанкою, художнім ткацтвом, вишивкою, художньою обробкою металу, шкіри, виробами із рогу. Неповторною колористичною гамою і художньою орієнтацією відзначається традиційний гуцульський одяг із властивими йому прикрасами і доповненнями (згардами, чересами, тобівками тощо).